** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Сокальська гімназія

Коротко з історії гімназії

Сокальська гімназія – гордість і окраса північного краю Галичини. Її відкриття відбулося пізніше ніж інші гімназії Галицького краю ( у Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі,Тернополі ) . Сокальчани прикладали багато зусиль, щоб відкрити середній навчальний заклад в краї, так як найближча школа такого типу в кінці ХІХ ст. знаходилась у м. Броди. Десятилітні старання громадськості і керівництва повіту про відкриття гімназії успішно завершилися в 1906 році. 21серпня 1906 року цісар підписав розпорядження про створення в Сокалі гімназії з польською мовою викладання.

В діяльності гімназії можна виділити кілька, різних за історичною долею, періодів. Перший - австрійський - з часу заснування (1906р) і до розпаду Австро - Угорської імперії (восени 1918р.) Другий - український - період пов’язаний з існуванням ЗУНР у 1918 –1919 рр. З кінця 1919 до 1939р гімназія діяла в умовах посиленої полонізації, як головної лінії внутрішньої політики польської влади. Восени 1939року із приходом до Сокаля московських “визволителів” гімназія реорганізована в середню школу. В роки війни, в період німецької окупації ( 1941- 1944р.р) заклад діяв як “Державна гімназія з українською мовою навчання в Сокалі”. З 1944 року в будинку гімназії розміщувалась найбільша в районі середня школа N 1.

З 1993р. розпочато нові сторінки історії Сокальської гімназії в умовах сучасної Української державності.

1.Становлення ( 1906 – 1918 )

Урочисте відриття гімназії відбулося 6 вересня 1906 року. У супроводі оркестру перші учні ( 140 чол) цього навчального закладу пройшли вулицями міста , в парафіальному костелі та у церкві Святого Миколая відслужили відправу. Після урочистостей учні, родичі і запрошені гості попрямували до шкільного приміщення на Забужжі. Прибули представники повітової влади і гміни. Священники освятили класи. Референт економічних справ середніх шкіл у Крайовій шкільній раді Антін Цолл оголосив від імені уряду про відкриття гімназії. З привітаннями до присутніх звернулися інші поважні гості: маршалок повіту Вікентій Країнський, бурмістр гміни Євген Височанський, керівник закладу – професор Генрік Копія ( переведений з гімназії ім. Франца – Йосифа у Львові ), князь Павло Сапєга . Після цього міська рада запросила гостей на бенкет, де із тостами та промовами було зібрано кілька сотень корон на будівництво гімназійного приміщення. Ввечері, під звуки музики на фоні ілюмінацій, в місті відбулося масове гуляння.

10 вересня 1906 року розпочалася підготовлення до навчання: учнів поділили на 3 відділи, шкільні приміщення обладнали меблями (їх привезли з місцевих шкіл), оголосили шкільні правила. Сформовали вчительський колектив.

Систематичне навчання, з огляду на обладнання закладу, розпочали у перших числах жовтня. Умови праці були важкі. Заклад був віддалений від центру міста, тому гміна збудувала дерев'яний міст через річку Західний Буг, який бувосвітлений ліхтарями. Гімназія розмістилась у двох будинках, але залів не вистачало, тому заняття велися у дві зміни та орендували приміщення ще в народній школі.

Серед подій першого року навчання слід відмітити заснування в грудні 1906р. ощадної каси учнів, першої в Австро – Угорщині . У другому півріччі запроваджено факультативно уроки гімнастики, співу, рисунків.Навчання каліграфії з самого початку шкільного року було надобов’язкове. Навчання української мови також було запроваджене як обов’язкове.

В наступні роки придбано додаткове обладнання: географічні карти, кольорові таблиці, прилади, наочність, духові інструменти для шкільного оркестру, укомплектовано бібліотеку, що містила фахові книжки та журнали трьома мовами : українською, польською і німецькою.

Важливий слід у житті гімназійної молоді залишила зустріч з Перемиським єпископом о.Костянтином Чеховичем 29 травня1909.( Саме тоді владика був з візитом у Сокальському деканаті ).

Гімназисти влаштували аматорські вистави, шкільні торжества на честь визначних дат, екскурсії до великих міст: Ярославля, Кракова.

У липні 1910р. розпочалося будівництво новоспроектованого будинку гімназії на вулиці Костюшка. Тим часом саму гімназію у 1910 – 1911р.р.перенесено з передмістя Забужжя до міста, де її розмістили частково у старому приміщенні вчительської семінарії, а частково – у новозбудованому будинку семінарії. Збільшення приміщень і кількості учнів сприяло активізації навчально – виховного процесу. Засновано три літературно – наукові гуртки, в т. ч. українознавчий, утворено змішаний хор учнів греко – католиків, який співав під час шкільного богослужіння у новій церкві Петра і Павла, влаштовували ранки до роковин Т.Шевченка і Б.Грінченка, М.Шашкевича.

З 14 вересня 1911року гімназія перейшла до власного будинку на головній вулиці міста.

2.Під власним дахом. (1911-1913 рр.)

Новий корпус Гімназіїї імпонує своїм фасадом, довжина якого 70м. Вигідним розташуванням (відділений від вулиці майже на 30м), обгороджений сіткою, виготовленій на крайовій фабриці Горецькогог. Архітектура корпусу скромна, обрамування головних дверей і бічного входу нагадує єгипетські пилони. Коридори широкі, на III поверсі 3-метрові, ясні, класні приміщення високі, світлі, хоч не є великі за площею. На партері (I поверсі) праворуч біля входу - сторожівка (місце чергування швейцарів), дальше –кабінет географічно –історичний, бібліотека учнів і один клас, ліворуч –греко –католицької релігії, архів і чотири класи, з яких останній вранці служив рекреаційним залом і гардеробом, після обіду –залом музики. Решту партеру з окремим бічним вхоюом займали квартири для швейцарів. На першому поверсі канцелярія директора з передпокоєм, конференцзал, бібліотека, учительська, 3 класи, кабінет природознавства і робочий кабінет вчителя, крім цього –квартира директора. На III поверсі –зал для малювання, кабінет фізики з викладовим залом, кабінет хімії, робочий кабінет вчителя фізики і 5 класів. За шкільним корпусом є площадка, що охоплює таку ж площу, як площа перед будинком (2000м2), а поза нею спортивний комплекс, окремий одноповерховий будинок, що складається з великого, високого залу (200м2), гардеробу, кімната вчителя і двох коридорів. За спортбудинком є город і сад, що займає чверть морга, межує – вулицьою Шляхетською, на яку веде брама для переїзду возів з паливом.

Фруктовий сад і лісові дерева навколо площадки посадило своїм коштом Львівське господарське товариство. Майже всі роботи навколо будинку виконали краєві фірми, а мулярські та брукарські доручено місцевим силам. Будівництво корпусу виконали підприємці Кароль Мейснер і Петро Дамашко за 438.000к: Нагляд зі сторони уряду виконував радник будівництва Станіслав Вуйціцький, а також Сокальський інженер Казимир Готтвальд.

У п’яти класах були меблі фабрики Гаша з Ходау, біля Карлсбаду (парти із залізними стелажами, покритими деревом, з рухомими сидіннямиЮ дошки подвійні, рухомі). Та сама фабрика забезпечила обладнання до залу малювання. В інших класах (молодших) були парти системи Реппінга, але виготовлені в Сокалі, з рухомими сидіннями. У конференцзалі меблі були дубові різьблені, в канцелярії директора –дубові американські від фірми Глоголовський і спілка.

У гімназії існували різні кабінети, якими завідували вчителі вілповідних предметів. На кінець 1913/14 навч.р. географічно –історичний кабінет мав добірку атласів, картин і контурних карт. Природознавчий кабінет містив зоологічні, ботанічні, анатомічні таблиці, моделі поодиноких кристалів, коштовних каменів, імітації 4 найбільших діамантів, коробки з комахами, заспиртовані препарати жаб, ящірок, слимаків, кістяки, мікроскопи та ін. приладдя. Фізичний кабінет інтенсивно поповнювався інстументами, пристроями і приладдям. Кабінет моделей для рисунків мав гіпсові маски, дерев’яні та залізні моделі, гіпсові копії жіночого погруддя княжни Урбіно, глиняний посуд, різноманітні геометричні фігури, предмети домашнього вжитку та інші.

На підставі рескриптуКрайової команди оборони у Львові від 26 вересня 1913р. В гімназії запроваджено з 15 січня 1914р. Стрілецьке навчання (гурток військової підготовки ) . Для проведення занять виділялося 2 години кожної суботи . План навчання передбачав вивчення історії мистецтва ведення війни ,матеріальної частини карабіна М - 95 , чищення і консервації зброї .

Гімназисти присвячували багато уваги вшануванню річниць визначних особистостей української історії : Тараса Шевченка , Івана Франка , Маркіяна Шашкевича , Іпатія Потія та інших .

У 1914 році в Сокальській гімназії вперше закінчували навчання учні восьмого класу і складали іспит на атестат зрілості (здавали матуру). Навчальний рік закінчився 29 червня урочистим богослужінням і роздачею свідоцтв.

3.Буремне лихоліття ( 1914 – 1919 )

З початком Першої світової війни будинок гімназії уже 1 серпня 1914 року був зайнятий батальйоном 55 – го полку піхоти з Великих Мостів. З того часу і до вересня 1918 року приміщення гімназії не використовувалось за призначенням. Призвані були до війська вчителі і випускники, багато з яких загинуло під час воєнних операцій у 1914 – 1916 р.р. Частина учнів виїхала з родинами на Захід, де в міру можливого продовжувала навчання. Ще частина юнаків вступила до лав Українських Січових Стрільців.

Будинок гімназії служив постоєм для штабів армій: австрійської, російської. Приблизно 1500 військовиків, які постійно мінялися, були розміщені в стінах гімназії; в підвальному приміщенні було розташовано перукарню, кухню, навколо будинку збудовано бараки, стайні. Під час наступу австрійської армії на Сокаль 18 – 20 липня 1915 року будинок гімназії зазнав значних ушкоджень. Тепер тут був розміщений австрійський військовий шпиталь.

Тільки у вересні 1916 року на прохання мешканців міста і при сприянні повітової ради зроблено спробу поновити заняття під керівництвом директора Генрія Копія, який повернувся до Сокаля, та кількох інших вчителів. Але навчальний процес розпочато лише 9 березня 1917 року і закінчено 14 липня 1917 року.

1918 року – гімназія перебралась до власного будинку. Тут пройшли події періоду ЗУНР.

4.Гімназія в період ЗУНР ( 1918 – 1919р.р.) і польської окупації ( 1919 – 1939 р.р. )

На тлі швидкого і організованого становлення української влади, національного піднесення сокальчан, загальної дисциплінарності і виконавчої активності повітової адміністрації 19 листопада 1918 року була відкрита Українська гімназія в Сокалі. Керівництво нею доручено проф. Ярославові Біленькому, вчителеві гімназії. Колишній директор Генрік Копія усунений від керівництва. Решта викладачів післяскладання присяги на вірність Західноукраїнській Народній Республіці приступила до праці. Мова викладання – українська.

Сприятливий розвиток української гімназії у Сокалі був перекреслений наступом проти українців армії генерала Галлера. 17 травня 1919 року Сокаль зайняли поляки. Окупаційна влада перетворила державну гімназію на суто польську під назвою “Державна гімназія ім. А.Мальчевського”. Була це спочатку гімназія нового класичного типу з польською мовою навчання, а в 1925/26 навч. році додано ще й математично – природничий відділ. Учні мали право вибирати цей чи інший тип програми навчання. Для учнів української національності українська мова була обов`язковим предметом. Кількість учнів доходила до 500, 75% становили українці, решту – поляки з дуже незначною кількістю євреїв.

Гімназія не була була повністю чоловічою, тому що в деяких класах навчалися по 5-6 дівчат. Учнів було поділено на вісім класів, і кожен клас мав по два відділи – «А» і «Б». Лекції тривали по 45 хвилин. Між лекціями опівдні була велика перерва – 45 хвилин. Початок і кінець шуільних годин повідомляв «терція» (сторож). До його функцій належало також повідомлення по класах оголошення директора гімназії.

Навчання відбувалося за старою методикою: з підручників та вчительських лекцій, що їх учні записували в своїх зошитах, без будь-якого практичного навчання в лабораторіях чи кабінетах. У будинку гімназії, крім класних кімнат, були географічний, природничий, фізичний кабінети, а також клас для рисунків, майстерня для фізико-хімічних, біологічних і практичних занять (ручна праця), бібліотека для учнів і учительського персоналу. Активно фунуціонували читальня і самосвітні гуртки (україністики, полоністики, германістики, історико-краєзнавчий, природничий, фотоаматорський, спортивний), Марійська дружина та ін. Щодо відродження, то Сокальська гімназія була закладом, який охоплював учнів багатьох конфесій.

Більшість учнів мешкала з своїми батьками в м.Сокалі чи Сокальському повіті. З поблизьких сіл ходили до шкроли пішки, а з дальших доїздили потягами. Частина учнів жила в Сокалі у близьких чи далеких родичів або у приватних помешканнях, декотрі – у бурсі ім.св.Миколая.

Директором гімназії від дня її заснування і до 1925 року, з деякою перервою на час існування ЗУНР, був директор Генрик Копія, який викладав польську мову. До української молоді, своїх вихованців, ставився з великою толерантністю, хоч польський уряд на окупованих теренах виявив свою ворожість до українців.З його дозволу при гімназії існував літературний гурток, вшановувалися щорічно роковини Т. Г. Шевченка, діяв Пласт (до 1924р ).

Умови для розвитку й діяльності гуртків у гімназії погіршилися з приходом на посаду директора Урбана Пшиправи після того, як Генрік Копія перейшов працювати в університетську бібліотеку у Львові.

В 1933/34 н.р. обов’язки директора виконував Роман Ратусінський, а з наступного навч. року аж до другої світової війни директором був молодий, підтримуваний урядом, Владислав Вітик, учитель біології і фізики.

У складі педагогічного колективу, переважною більшістю якого були вчителі польської національності, працювали також вчителі-українці.Вони давали не тільки освіту, а й прищеплювали національну свідомість.Про національне усвідомлення дбали також наукові і популярно-освітні інституції, політичні і духовний провід.Велику популярність гімназистів мали наукові гуртки, що існували при учнівській читальні.Офіційно організованою структурою був також гімназійний учнівський український хор.До 1933р він був чоловічий, пізніше змішаний.В реперуарі хору – церковні і народні пісні, побутові і класичні.Тут зароджувались не тільки любов і повага до української пісні, а й потреба її щоденного вжитку.То ж не дивно, що гімназисти всюди,де могли,співали: в час дозвілля, на прогулянках, коли сходились по домах.

Гуртуюча студентська діяльність на тлі ще свіжих у пам’яті споминів про воєнні роки, УСС, УНР і УГА, Крути і Базар не могла не розбурхати юнацькі серця і мала значний вплив на духовне формування гімназистів: вона зміцнювала їх національну свідомість, збуджувала ворожість до окупантів, наповнювала духом патріотизму і надихала до активного опору.Патріотична учнівська мораль не підкорялась польському поліційному режимові й, де тільки могла, проявляла свій бунт проти політичного насильства, саботуючи польських урядовців і державні установи.Радикальні елементи вдавалися до революційної тактики.У1928р у Сокальській гімназії був створений революційно – націоналістичний гурток під керівництвом Петра Саноцького. Члени гуртка ( серед них Іван Климів, Євген Віюра, Семен Романів, Іван Самотюк, Осип - Іван Яхимович ) проводили свої таємні сходини за містом, виховувалися на підпільній літературі, улаштовували маніфестації біля стрілецьких могил, проводили активну контрпропаганду щодо “ українізації “ у совєтській Україні.Крім того, в гімназії діяла таємна мережа ОУН. Не дивно, що з початком т.з. пацифікації, перші арешти проведено серед гімназійної молоді. Багато гімназистів зазнало обшуків, знущань, деякі були відраховані з гімназії, піддані судам, кинуті в тюрми і табори.

В 1942/43 навчальному році колектив гімназії очолив Василь Олійник через трагічну смерть Омеляна Ковальського 9 вересня 1942 р.

Василь Олійник - кваліфікований педагог (учитель історії) – енргійна, вольова людина, колишній хорунжий УГА. При ньому гімназія продовжувала традиції українських передвоєнних середніх шкіл, виховувала високоосвічену, національно свідому молодь, якій належало працювати далі над становленням нації та будівництвом власної держави.

В гімназії активну діяльність розгорнула Організація Українських Націоналістів. Існувала молодіжна ланка ОУН група “юнацтво”. Серед учнів поширбвалися підпільні видання ОУН, в яких домінувало антинімецьке і антирадянське спрямування.

Активізація національно-визвольної боротьби на окупованій території примушувала німців, з одного боку, шукати шляхів вилучення молоді з цього процесу і контролю над нею, з іншого – до посилення репресій.

Коли Сокальщина стала прифронтовою смугою, гімназію переведено навесні 1944 р. до Белза. Тут навчання проводилось в старовинному двоповерховому будинку ХVII ст. Тут розміщувались аудиторії, дирекція, кабінети.Вигін, який прилягав до будівлі з півдня, служив спортивним майданчиком. В кожному класі ( І- VII ) навчалось по 20-25 учнів – вихідців з навколишніх сіл, з Угнівщини, Равщини та Холмщини, зі Сокаля. 29 червня 1944 р. Після ранкового Богослужіння, вручення учням свідоцтв і фотографування, учні роз’їхалися по домівках. Так закінчився черговий етап діяльності Сокальської гімназії.

5. Сокальська державна гімназія в 1941-1944 роках

Восени 1939 року із приходом до Сокаля московських “визволителів” Сокальська гімназія реорганізована в середню школу. Та співіснування двох окупаційних режимів на західноукраїнських землях, скріплене Пактом Ріббентропа-Молотова, виявилося короткочасним.22 червня 1941р.Сокаль зайняли німецькі війська. Пізніше був створений дистрикт Галичина і німецька цивільна влада поступово почала перебирати керівні функції від української адміністрації. Для керівництва шкільництвом на терені диструкту був створений відділ науки і освіти у Львові, що підлягав Головному управлінню відділу науки, виховання і народної освіти Генеральної губернії у Кракові. Окупаційній владі потрібно були дисципліновані виконавці, освіта яких не виходила б за межі ремістичного чи торгового фаху. В Галичині 1941р. Відкрито3 класичних і 7 гуманістичних восьмикласних гімназій давнього типу, в т.ч. в Сокалі – Державну гімназію з українською мовою навчання.

Українська гімназія в Сокалі (так популярно називалася ця школа) почала працювати у великому, добре обладнаному будинку колишньої гімназії на колишній Лвівській вулиці, яка помпезно була перейменована в Адольф Гітлер Штрассе. Директором гімназії було призначено д-ра омеляна Ковальського. Це була вольова людина, добрий організатор, талановитий педагог, що мав авторитет серед вчителів та учнів, активний громадський діяч, колишній старшина УГА.

Шкільна програма була розроблена відділом науки та освіти при губернаторі дистрикту Галичина як навчальний план для українських гімназій в Генеральній Губернії.

Проте щоденна навчальна і виховна праця визначалася загальними для всіх українських гімназій спрямуваннями: Глибокі знання і висока моральність, розвиток індивідуальних здібностей і становлення особистості, формування громадянської позиції, український патріотизм.

Не дивлячись на те, що сам будинок гімназії мало потерпів від наступу німців, умови навчання у зимовий період були прикрими: класні кімнати недостатньо обігрівались через нестачу палива, були розкомлектовані бібліотека, навчальні кабінети, бракувало підручників, зошитів та інших навчальних засобів. Учителі працювали за мізерну плату, але жертвували своїм часом і докладали максимальних зусиль, щоб молодь могла розпочати, продовжувати і успішно здобути середню освіту. При гімназії діяли матуральні курси для молоді, яка закінчила радянську середню освіту і хотіла отримати свідоцтво про закінчення гімназії, бо німецька влада не визнавала радянських атестатів зрілості, і з ними не можна було вступити до вищої школи.

В таких складних умовах вчителі та учні Сокальської гімназії не залишили поза увагою позакласну роботу в наукових гуртках та інших учнівських організаціях і заходах: діяв учнівський хор, відзначались роковини видатних українців, подій української історії.

Після дворічного атеїстичного “виховання” відновлено передвоєнну традицію українських учнів Сокальської гімназії брати участь у недільних Богослужіннях.

Середня школа №1 (1944-1993 рр.)

В липні 1944 р.на базі Сокальської гімназії створюється середня школа. Організаційну роботу з відновлення навчального процесу провів Тимошик Михайло Миколайович, учитель фізики і хімії, який став 48 першим директором. Основою комплектування 1-10 класів були, в основному, колишні учні Сокальської гімназії.

1944/45 навчальний рік розпочався у вересні за програмами і планами шкіл Наркомату Освіти УРСР. Нагляд за школами перебрав районний відділ освіти. Новими предметами стали російська мова, історія ВКП(б), військова справа та ін.

Перші випускні іспити відбулися протягом травня-червня 1945р. Оскільки державних бланків атестатів зрілості Сокальська СШ в цей час не мала, випускникам були вручені надруковані друкарним способом довідки, які заступали атестат зрілості.

Основу педагогічного колективу в перші післявоєнні роки складали колишні викладачі гімназії та деякі учителі, які були прислані зі східних областей України, переважно учителі російської мови. З бігом часу педколектив Сокальської середньої школи поповнювався вчителями з місцевих вищих навчальних закладів, вчителями Сокальського педучилища. Вони не лише здійснювали навчально- виховний процес, а й організовували позаурочне життя. В школі діяв драматичний гурток, хор, танцювальний ансамбль, предметні клуби , здійснювались екскурсії , походи.

Оскільки Сокальська середня школа була створена на основі гімназії, то матеріальна база її, порівнюючи з іншими школами району, була досить потужною: добре укомплектовані фізичний , хімічний , географічний та біологічний кабінети. Протягом наступних років школа поповнювалась унаочненням планово.

В 1961 р. передали приміщення колишнього клубу “Укрзахідвугілля” з актовим залом. У1964 р. силами вчителів і учнів, методом народної будови, збудовано великий гараж, проведено централізоване парове опалення, водопостачання і водовідведення. В 1980 р. на шкільному подір”ї збудовано їдальню, яка з”єднала критим коридором з головним будинком школи.

За традицією до Сокальської СШ поступали здібні учні непоносередніх шкіл навколишніх сіл і прилеглих районів. В кінці випускного класу найкращі одержували медалі, грамоти за успіхи в навчанні і зразкову поведінку.

Так, в міжгімназійний період золотими медалями було нагороджено понад 100 учнів, срібними понад 60 учнів.Крім них, понад 40 учнів мали з усіх предметів відмінні оцінки.

Учні Сокальської середньої школи №1 (з 1956 р.) постійно брали участь в обласних та районних олімпіадах з математики , фізики, географії, іноземних мов, біології , хімії, української мови і літератури, історії та ін. Десятки з них були переможцями районних та обласних олімпіад.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
17:01, 29 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567