** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

ПЕРША ГРУПА, НАЗВАНА В АРХІВАХ КДБ, СКАВІНСЬКОГО

Іван Вашків у своїй книзі "Сокаль і Прибужжя" (Л., 2000 р., стор.187), зазначає: "Сокальське педучилище вважалось у повоєнні роки таким, що не вписувалось у догмати офіційної ідеології і було об'єктом найпильнішої уваги органів МДБ та його агентури. За кілька літ емдебісти... поламали долі багатьом найбільш здібним студентам училища. Було заарештовано і засуджено ряд членів трьох підпільних - студентських груп".

Розповідає Василь Мамчур:

– Я народився 1926 року в селі Лучиці Сокальського району, в родині селянина.

Василь Мамчур
Василь Мамчур
У1943 році мене прийняли в юнацьку організацію ОУН, виконував обов'язки зв'язкового. Недовгий час був у рядах УПА, у сотні "Лиса". Літом 1945 року районний провід ОУН видав дозвіл молоді, яка раніше була в рядах УПА зв'язковими, поступати на навчання в середню школу чи педучилище, бо Україні в майбутньому будуть потрібні освічені та свідомі люди.

Навчаючись у Сокальському педучилищі, нас зібралась група студентів-однодумців, які утворили підпільну організацію ОУН, до якої увійшли:

1. Біб Степан І.- вояк УПА, був писарем у сотні.
2. Семенюк Роман - вояк УПА.
3. Мамчур Василь С.- вояк УПА.
4. Марчук Методій - зв'язковий.
5. Собчук Володимир - зв'язковий.
6. Скавінський Ярослав-вояк УПА.
7. Пелещук Іван - колишній вояк УПА.
Наша група безпосередньо підпорядковувалася районовому проводу ОУН. Ми випускали листівки - звернення до населення, щоб не записувались у колгосп, а молодь, щоб не вступала у комсомол. Зі студентами молодшого віку проводили національно-патріотичні бесіди, прищеплювали їм любов до України, яка має бути самостійною і незалежною, виховували ненависть до ворогів України. Нам вдалося до нашої групи залучити двох військових - Романа Сухецького (зі Львова) та Миколу Синицю (з Дрогобиччини), які відбували службу у військовій частині, що була розташована у місті Сокалі.

Ті хлопці-солдати приносили нам бойові патрони до автомата ППШ, пістолетів, гвинтівок... Патрони ми переправляли в села для підпільних боївок ОУН-УПА. З кожним днем ряди підпільників ОУН рідшали: багато було виявлено криївок, які виказували зрадники, а хлопці, які там перебували, не здавалися ворогові живими. Багато підпільників арештували і засудили, багато ув'язнили. Районний провід ОУН був ліквідований.

Коротко опишу, як викрили нашу групу. На наших теренах працював зрадник, псевдо "Кукурудза". Він переважно перебував у Лучицях, Шарпанцях, Лещатові, безпосередній зв'язок з ним мав Степан Біб. На початку вересня 1947 року Степана Боба та Володимира Собчука призивають в армію. Перед тим Степан Біб мав зустріч з "Кукурудзою". Під час їхньої розмови, яка відбулась у селі Лучиці, "Кукурудза" запитав, кого той залишає на своє місце. Біб вказав на мене - Мамчура Василя. Невдовзі, в 1947 р. виключають з педучилища Ярослава Скавінського, який подався до Львова, і Методія Марчука, який поїхав до свого брата, що вчителював у селі під Львовом. Володимира Дзіка теж видав КДБ цей "Кукурудза". Також заарештували Степана Боба, Володимира Собчука, Ярослава Скавінського, військовослужбоваців М. Синицю і Романа Сухецького. 2 лютого 1948 року арештували Василя Мамчура, Романа Семенюка, Івана Пелещука, а згодом-Методія Марчука і Володимира Дзіка. 7 квітня 1948 року відбувся суд над нашою групою, судив нас військовий трибунал ПрикВО. Дев'ятьох учасників нашої групи засудили до 25 років позбавлення волі і п'ять - громадянських прав. Покарання я відбував у Магаданській області на золоторудних шахтах, зі мною у таборі був В. Собчук, І. Пелещук, М. Синиця. На Колимі померли С. Біб, В. Собчук. Усіх членів нашої групи засудили за статтями 54-10, 54-11, тобто групова організація. Цей же "Кукурудза" видав КДБ двох дівчат, які навчалися у педучилищі, - Марію Джугало та Ольгу Ділай: їх обох засудили до 25 років позбавлення волі і п'ять - громадянських прав. Покарання - відбували теж у Мордовських таборах.

14 січня 1955 року я був звільнений з ув'язнення і мене скерували в Хабаровський край, де мешкали мої батьки, які були депортовані через мене. У 1957 році приїхав у відпустку у рідне село, одружився з Марією Джугало. Вона вже у цей час проживала у Львові в свого дядька. На засланні я пробув вісім років. Повернувся додому в 1963 році.

Після висилки мої друзі також повернулися додому. Роман Семенюк та Василь Мамчур живуть у Лучицях, Методій Марчук - у Брюховичах, помер; Ярослав Скавінський, який проживав у місті Калуші, помер, Іван Пелещук - помер на Донбасі, Роман Сухецький - помер, Микола Синиця проживав на Дрогобиччині, не знаю чи живий.

 

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
16:57, 29 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567