** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Історія

Історія

Семен РОМАНІВ,

ФІЛІЯ ПРОМБАНКУ У СОКАЛІ.

Надбужанщина-Т.1- Нью-Йорк.-Париж-Сидней-Торонто, 1986.с.253-262

Як було вже згадано, Промбанк мав свою філію в Сокалі. Інтереси купців, ремісників та промисловців Сокальщини вимагали живої й дуже активної співпраці з Промбанком. В Сокалі була основана ще в травні 1929 р. філія Союзу Українських Купців і Промисловців. Вправді вона спершу не проявляла ніякої діяльности, але в 1934 р., коли її головою обрано Євгена Томчака і в проводі станули нові молоді сили, ця філія розвинула дуже жваву діяльність. В той час вже було багато купців у самому Сокалі, і то різної бранжі. Власники цих купецьких підприємств були звичайно люди з середньою, а часто і високою освітою. Були такі, що мали покінчені високі торговельні школи. Протягом перших шістьох місяців відновленої праці філії вписалося 45 членів, а ще багато купців залишалося поза становою організацією, але були готові об'єднатися разом з іншими. Сокальські купці мали жвавий торговельний зв'язок із Львовом — з різними гуртівнями, а водночас і з Промбанком.

Пов'язаність з Промбанком і співпраця з ним у ділянці безготівкових розплат, переливів, біжучих рахунків і різного роду кредитів вимагала від Промбанку утримувати в Сокалі свого сталого кореспондента. На пропозицію проводу Сокальської Філії СУКіП, дирекція Промбанку заанґажувала на свого кореспондента Семена Романова вже в липні 1937 р. З початком липня кореспондент — себто автор цього спомину — переїхав з Белза до Сокаля і розпочав перші кроки своєї праці, починаючи від збирання уділів до Промбанку між купцями, промисловцями та ремісниками. В серпні я виїхав до Львова на практику до Промбанку, бо треба було мені запізнатися з цілою системою праці банку у всіх відділах його діяльности. Протягом двох місяців я вивчив техніку праці всього діловедення і в жовтні вже був вишколеним кореспондентом Промбанку. Повернувшися до Сокаля, я почав проводити працю серед купців і промисловців. Між сокальськими промисловцями був на той час один — Є. Томчак, що мав фабрику мила "Центроторг", а в Кристинополі діяла промислова спілка "Буг", про що вже була згадка.

Спершу ціла канцелярія містилася в моїй "течці" та в хаті, в мойому помешканні. Але вже в грудні канцелярія приміщувалася в будинку "Народньої Торгівлі", а навесні 1938 р. Промбанк винайняв цілий поверх однієї кам'яниці в середині міста, у годинникаря Віндлера. Там була вигідна канцелярія, получена разом із досить вигідним помешканням для нас обоїх з жінкою. Моя співпраця з організацією купців і промисловців була дуже тісна. Майже кожної неділі ми мали сходини в домівці філії СУКіП і треба було ознайомлювати людей з різногранною працею Промбанку, яка приносить користь і для банку, і для його клієнтів. Всі українські банки в Галичині, і то без винятку, до часу постання Промбанку провадили тільки дві чинності — ощадності і вексельний або гіпотечний кредит, а вже про такі трансакції, як біжучі рахунки, розплати чеками, безготівкові переливи, есконти реміз, акредитиви тощо, то навіть мови не було. Д-р І. Витанович у своїй "Історії українського кооперативного руху", яка вийшла вже після другої світової війни в Нью-Йорку, згадує, що на всіх 113 Українбанків всього 20 провадили чекові розплати. Цю практику чекових операцій прийнято за почином Промбанку, як рівнож, наслідуючи Промбанк, Українська Кредитова Кооперація почала активно провадити дрібну ощадність і творити т. зв. "фонд господарської розбудови". За це діло взявся Центробанк разом з усіма Українбанками, починаючи з 1937 р. Така основна праця, що організувала весь народ і несла ідею ощадности в саму гущу нашого народу, почала давати позитивні висліди, але війна поклала кінець цій праці.

В Сокалі філія СУКіП була дуже активна. Провід філії організував сходини купців не лише в Сокалі, але й в інших містах. Звичайно я їхав на такі організаційні сходини купців, реферував справи Промбанку і при тій нагоді організував клієнтів для банку. Щоб бути ощадником у кооперативному банку, не конечно треба було стати уділовцем, але для позичковця треба було мати уділ. Уділ у Промбанку коштував 25 зл. На сходинах купців у Тартакові я здобув досить поважні ощадності від українського аптекаря та інших людей. На сходинах у Белзі також здобув дещо ощадностей. Філія СУКіП у Сокалі прийняла на працю організатора, який займався справами організування купецтва в цілому повіті. Цей організатор мав досить добрі успіхи. Він старався пізнати всякі галузі купецької торгівлі і, пізнавши це, допомагав порадами початкуючим купцям.

Філія СУКіП влаштувала 1938 р. вишкільний курс із ділянки купецтва. Цей курс обслуговували своїми викладами деякі купці з різних бранж, а я викладав банкові справи. На курсі слухачами були переважно селянські хлопці і дві дівчини. Всі вони цікавилися справами купецтва і плянували організувати свої підприємства в деяких містах. Така праця вела до здобування і закріплення нашої національної бази по містах.

В червні 1938 р. розширюється обсяг праці всіх кореспондентур Промбанку і кожну кореспондентуру офіційно зареєстровано, як Відділ Промбанку. Звичайно, кожний кореспондент ставав начальником свого Відділу і всі Відділи дістали помічників до роботи, бо кількість праці зросла і перевищувала сили й можливості однієї людини. В Сокалі прийшов до помочі мені мґр. філософії Шульган з Поториці, що після закінчення своїх студій сидів без праці. Протягом 1938 р. Відділ Промбанку в Сокалі здобув 98 уділовців, а пересічна висота вплаченого уділу становила 42.20 зл. Всі ощадності, зорганізовані Промбанком у Сокалі протягом 1938 р., переросли суму ощадностей, що були зорганізовані Українбанком у Сокалі за той самий час. Такий стан справи спонукав і дирекцію сокальського Українбанку (а належав він до сильніших у Галичині), найняти організатора для збирання ощадностей та організування біжучих розрахунків між купцями. Тим організатором став Гнатюк, з с. Угринова, який закінчив теологію в Перемишлі, але перед свяченням виступив і одружився в Сокалі. Начальним уряду-ючим директором був Володимир Кохан (помер 1966 р. у Вінніпеґу, де він працював як екзекутивний директор Централі Комітету Українців Канади).

Промбанк мав сім філій. До найсильніших щодо числа уділовців належала філія в Тернополі. Далі слідували: Перемишль, Станиславів, Сокаль, Стрий, Борислав і Самбір. Всі разом вони мали 718 уділовців на кінець 1938 р. Управителі філій мали повноваження самі вирішувати про висоту хвилевого кредиту для поодиноких клієнтів. Цей рід кредиту був дуже короткотерміновий, звичайно на два тижні, для закупу певної партії товарів, щоб купець міг дістати певний дисконт-знижку від гуртівника чи фабрики, купуючи товар за готівку. Промбанк в цілості спирався передовсім на короткотермінові кредити для своїх членів. Такі кредити вимагали численного персоналу для обслуговування клієнтів, але рівночасно вони дозволяли здобувати більші прибутки для банку, щоб було чим оплачувати працівників, адміністрацію і відсотки за депозити та евентуальні банкові позички. Промбанк виплачував також дивіденди від уділів, за що його дирекцію критикували ортодоксальні кооператори, кажучи, що це практика приватних, капіталістичних спілок, а не кооператив. Кооперативні кредитові інституції платять лише звороти від заплачених відсотків при позичках. Це, з погляду кооперативної ідеології, правда. Але Промбанк мусів організувати більші уділи, щоб втримати рівновагу між власними фондами, тому для заохоти уділовців треба було платити їм дивіденду. Промбанк був дуже молодий і не міг мати високого резервного фонду, бо його доводилося будувати довго з кожнорічних чистих надвишків.

На кінець 1938 р. Промбанк, разом з усіма своїми відділами, мав кругло 35 робітників. Пересічна платня працівників становила 120 зл. на місяць. Завдяки швидким і динамічним оборотам Промбанк міг витримати всі витрати, що за 1938 рік досягли суми 110 488.78 зл. і ще залишилося 5244.58 зл. чистого надвишку, з якого після річних загальних зборів — на початку 1939 р. — виплачено 6% дивіденди від уділів.

Яку важливу ролю сповняв Промбанк у розбудові нашого міщанського стану, хай зорієнтує нас понижча табеля, а саме — соціяльний склад членства у Промбанку. На всіх 1585 членів на кінець 1938 р. було 818 купців (51.6%), 232 ремісники (14.6%), 201 промисловець (12.7%), 115 бюрових працівників (7.3%), 106 працівників вільних звань (6.7%), 37 робітників (2.4%), 12 селян (0.7%), 64 правні особи (4.0%). Для порівняння подаю соціяльний склад членства в Українській Кредитовій Кооперації на кінець 1938 р. На всіх 587 000 членів 89.1% було селян, 1.2% ремісників, 2.2% робітників, 3.2% урядовців, 0.2% дрібних промисловців, 0.3% купців, 0.3% працівників вільних фахів і урядників та 2% інших.

З повищого зіставлення ясно, що Промбанк будував українське місто. На такий розвиток нашого промислу й торгівлі по містах дуже заздрісним оком дивилися поляки і робили всілякі перешкоди. По містах вони аґітували, щоб не піднаймати приміщень для українських купців. Для нашої кооперації влада обмежувала терен діяння, а уряд навіть прямував до того, щоб українську кооперацію піддати під сувору контролю. Під час війни, в 1941 р., працюючи в Повітовому Союзі Українських Кооператив у Белзі, я часто бував у Централі кооператив Люблінської обпасти, а тоді все це було вже під гострою контролею німецького уряду. Один поляк із західньої Польщі (коло 35 років життя), що працював у згаданій централі, хвалився мені, що він перед самою війною був назначений міністерством торгівлі і промислу польського уряду на пост комісара для української кооперації і мав переїхати до Львова, але війна перешкодила тому. Те саме він розповідав і ревізорові нашого Ревізійного Союзу, мґр. Василеві Захарчукові. В 1939 р., внаслідок передвоєнного напруження, у всій Польщі виникла нестача капіталів — велика грошова тіснота. Всі боржники припинили сплачування своїх боргів фінансовим інституціям, а вкладники загально відтягали свої ощадності. Емісійний Банк Польщі випустив певну додаткову суму нових банкнотів (можливо, що без покриття) і розділив їх між польські банки, щоб піддержати їх у такий скрутний час. Одначе українські банки нічого не дістали з цієї нової емісії грошей, а пропорційно до величини випуску і балянсової суми всіх наших банків, українські банки повинні були тоді дістати до свого обороту близько два міль¬йони злотих. Тим часом Польський Емісійний Банк потрактував нас, українців, як сиріт чи "громадян гіршої кляси", а українські банки, як непотріб у господарському житті держави.

Настали дуже тяжкі часи й обставини для Промбанку, бо не тільки сама грошова тіснота в'язала руки в праці нашого банку, але й також зривали ту працю арешти деяких працівників. Навіть начального директора Промбанку, інж. Атанаса Мілянича, ув'язнила у львівській тюрмі польська поліція. У вересні 1939 р. гітлерівська Німеччина вдарила на Польщу та протягом кільканадцяти днів розбила її. У зв'язку з цим, Берлін віддав Москві великі простори західньоукраїнських земель з їхньою столицею, м. Львовом.

Ось так ворожі сили припинили конструктивну діяльність наших національних установ. Поляки укладали пляни знищення тих установ, а москалі виконали польський плян, і то не лише на нашу загибіль, а й також на загибіль Польщі.

 

 
60-ліття Т-ва Просвіта в 1928 р. Похід головною вулицею Сокаля
60-ліття Т-ва Просвіта в 1928 р. Похід головною вулицею Сокаля

   

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
19:31, 17 листопада 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464