Таємниці археологічних знахідок
Територія,
на якій розташований Сокаль, належала в далекому минулому до Київської Русі, а
згодом — до Галицько-Волинського і Белзького удільного князівств. Писемних
документів, які б засвідчували, що місто існувало в ті древні часи, не
виявлено. Не згадується воно ні в Київському, ні в Галицько-Волинському
літописах. Але археологічні знахідки стверджують, що поселення на території
Сокаля були в перші віки нашої ери, а також і набагато раніше.
У
минулому столітті під час земляних робіт біля залізничного вокзалу викопано
скелет давньої людини і крем’яні знаряддя, а в Західному Бузі знайдено
рідкісний костяний молоток. У південно-західній частині Сокаля виявлено
двошарове поселення скіфського періоду, мідну плоску сокиру культури шнурової
кераміки, давньоруські срібні сережки і полив’яні плитки.
Особливо цінною була знахідка в 1973 році. Тоді на правому березі Західного
Бугу (вул. Замкова Горішня) пощастило натрапити на скарб давньоруських срібних
прикрас, до якого входили пластичний браслет, чотири вислових кілець і
перстень. Різні побутові предмети доби Київської Русі доводилось зустрічати на
території Сокаля й раніше. У 1889 році газета «Діло» повідомляла, що місце, де в давнину стояв сокальський замок, купив міщанин п.
Геринович і збудував тут цегельню. Невдовзі, копаючи глину, він добрався до
замкових льохів і знайшов на значній глибині металевий хрестик з руським
(українським. – Авт) написом і два образи, вишиті золотом і сріблом.
Звернувши
увагу на велику мистецьку і пізнавальну цінність цієї знахідки, автор згаданої
інформації писав: «З причини, що Геринович хоче ті образи з хрестиком продати,
підношу тую справу прилюдно, а може нав’язав би хто з Вп. земляків переговори з
п. Гериновичем, що до купна згаданих речей, бо була би се немала шкода, коли б
вони перейшли в чужі, а може і заграничні руки».
З
іншого джерела (Літописни матеріяли до исторіи міста Сокаля одъ єго основаня до
1890 р.), в якому подано коротеньку хронологію окремих подій, довідуємося про
ще одну цікаву деталь: ці культові предмети знайдено в льосі замку між
людськими кістками разом із посудиною з вином. Це свідчить, що тут було
поховання людей, причетних до замку.
Замок
був споруджений задовго до заснування Сокаля. Стояв він на правому березі
Західного Бугу, вкритому густим дрімучим лісом. Донині, як згадку про нього,
маємо лише назви двох паралельних вулиць — Замкова Горішня і Замкова Долішня.
Але ще понад сто п’ятдесят років тому можна було помітити сліди його руїн —
рештки фундаменту і склепіння льоху. Під час копання землі, на обширній площі,
яку займала уся споруда, часто, мовби німі свідки минулих віків, виринали на
поверхню останки зброї давніх воїнів.
Поки
що не вдалося з’ясувати, коли був споруджений замок і скільки років простояв.
Невідомо також, чи зберігся він до початку XVI століття в своєму первісному
вигляді, чи його відбудовували… Найбільш конкретна згадка про сокальський замок
доволі пізня — 1519 рік. Ймовірно, що він згорів, бо навколо місця, де стояв,
земля довго була змішана з вуглинами і жужелем. Проте виявлення тут уже
згаданих староруських побутових і культових предметів у значній мірі
підтверджує достовірність давніх народних переказів, що замок був споруджений
за часів Київської Русі.
Відомо,
що Західний Буг належав до значних транспортних артерій. Тож очевидно на його
берегах були і пристані, і переправа. А замок міг одночасно служити для їхньої
охорони та різних оборонних цілей. Це, зрештою, підтверджує згадка про нього за
1550 рік. Саме тоді король Зигмунд Август звернув увагу на сокальський замок і
проявив зацікавленість щодо його збереження в належному оборонному стані.
Є припущення, що в період визвольної війни нашого народу в 1648 році
сокальський замок до оборонних цілей уже придатним не був. Адже під час вступу
в місто козаків, шляхта переховувалась не в ньому, а в стінах бернардинського
кляштору,
що на лівобережжі Західного Бугу.
Та
коли взяти до уваги свідчення козацького літописця Самійла Величка, котрий
поряд з іншими містами згадує й Сокаль, то маємо підстави вважати, що замок і
за часів Руїни, тобто в другій половині XVII століття, теж уже ніяких функцій
виконувати не міг. Ось як С. Величко змалював вигляд тодішніх міст, у тому
числі й Сокаля: «Від Корсуня і Білої Церкви, потім на Волинь і в князівство
Руське, до Львова, Замостя, Бродів і далі продовжуючи, бачив я багато городів і
замків безлюдних, і пусті вали, що стали пристановищем і житлом тільки для
диких звірів. Мури ж, як у Чолганську, Константинові, Бердичеві, Збаражі,
Сокалі, що тільки на шляху нам у поході військовому траплялися, бачив я одні
малолюдні, інші цілком пусті, розвалені… непотрібним зіллям зарослі, що
гніздили в собі тільки гадюк і різних гадів… Бачив я там… багато кісток
людських, сухих і нагих, що тільки небо за покрівлю собі мали».
Деякі
археологічні матеріали, що були колись виявлені на території Сокаля, безслідно
пропали. Нових теж нема — наукові розкопки і дослідження тут не проводились
давно. І шкода. Бо, можливо, під землею дрімає, як зазначав автор краєзнавчого
реферату про наше місто Микола Голубець, цілий доісторичний архів, а те, що
знайдено, це тільки сліди «заблукалих у нашу околицю мандрівників».
|