"КАМЕНЯРІ"
Мешканець
Сокаля Іван Прокулевич написав 4 грудня 1931 року заяву до Львівського
воєводства, щоб •«реєструвати в місті «Місцевий Союз української поступової
молоді «Каменярі» і дати дозвіл на його діяльність. Цю заяву доволі оперативно
розглянув відділ безпеки Львівського воєводства і 7 грудня 1931 року видав своє
розпорядження. В ньому зазначається, що статут «Каменярів» відповідає чинному
законодавству і воєводська влада не забороняє створення цього союзу української
молоді. В цьому документі також зроблено припис сокальському міському старості,
щоб був пильний нагляд поліції за тим, чи це товариство не виходить у своїй
діяльності за межі, окреслені статутом. Відхилення від статуту, як вказувалось
у цьому розпорядженні, може стати причиною для розпуску «Каменярів».
А ще сокальське сгароство мало повідомляти воєводській владі у Львові про
будь-які зміни в складі цієї організації.
27
березня 1938 року головою Сокальської філії «Союзу української поступової
молоді ім. М. Драгоманова «Каменярі» вибрано на загальних зборах Наталю
Караван, її заступником — Євгена Каравана, секретарем — Казимира Ковальчука, касиром
— Мирона Вількушинського, бібліотекарем — Ганну Лихограй...
Метою
«Каменярів», як зазначалось у їхньому статуті, було сприяти
культурно-освітньому, громадсько-суспільному і фізичному розвиткові та
вихованню української молоді. Проте ця організація тривалий час залишалася
малочи-сельною і популярності на Сокальщині не мала.
|
