** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

І.Вашків ::"Сокаль і Прибужжя"::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: І.Вашків Сокаль і Прибужжя

 

ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ, ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ, МИСТЕЦТВА, ЛІТЕРАТУРИ

НЕСТОР-ВСЕВОЛОД РІПЕЦЬКИЙ

У 1937 році в Сокалі вийшов альманах «Буг», який відкривався віршем Богдара Жарського «На Новий рік». Він починався і закінчувався такими строфами:

І знов на дзигарі космічнім
Новий рік видзвонили дзвони.
Пісень могутніх і величних
Співать ніхто не заборонить.
......................................................
Бо прийде знову завтра горде,
Ясне й світляне, наче кремінь,
Із тим новим бучним акордом:
Були ми завжди і будемо!

Рідко хто тоді знав, що ці оптимістичні рядки належать 18-літньому Нестору-Всеволоду Ріпецькому, який підписував свої твори псевдонімом Богдар Жарський, а згодом — Всеволод Листвич.

Він народився 1919 року в родині відомого сокальського юриста і громадсько-просвітнього діяча Олександра Ріпецького, який помер, коли Нестору було десять літ. Хлопця взяв під опіку брат його батька, колишній четар УСС Степан Ріпецький, який одружився з матір'ю Нестора.

Після закінчення гімназії Нестор-Всеволод Ріпецький навчався в Академії політичних наук у Варшаві. Всі ці роки нерозлучним супутником його життя була поезія, яка й лягла в основу трьох перших збірок — «Кучеряві дні», «Шлях пілігрима» і «Тривога». Книжку «Кучеряві дні» Н. Ріпецький підготував, коли мав 16 літ. Видав її у 1936-му.

У червні 1941-го Нестор Ріпецький повертається до Сокаля, де засновує газету «Українські вісті» і стає її редактором. Це був перший український часопис, що появився на окупованій третім Рейхом недавній території УРСР.

Невдовзі Н. Ріпецький відчув, що в умовах гітлерівської цензури випускати газету і писати правду стає все важче. Це була одна з причин, що він залишив посаду редактора «Українських вістей». Зате з подвоєною енергією поринув у громадсько-культурну і просвітню роботу, видання художньої літератури. Під час німецької окупації у Сокальському видавництві «Вісті» вийшли його книжки «Поворот», «Думки на вітрі» та інші.

Перебуваючи з повоєнних літ на еміграції, Нестор Ріпецький очолював Світову федерацію українських журналістів і друкував свої твори у багатьох газетах і журналах, написав і видав ряд художніх творів. Серед найбільш помітних його книг — «Р-33», де ввійшло двадцять чотири оповідання.

Персонажі майже всіх оповідань «Р-33» — воїни УПА. Вони різні за віком, освітою, характерами, долями і своїми уподобаннями, але в серцях кожного з них горить велика любов до Батьківщини і самовідданість у боротьбі за її свободу. Це, наприклад, командир Павур, який у одному з переможних боїв падає смертельно пораненим. Коли друзі запитують Павура, що з ним, він звертається до них з такими словами:

— Це не важне. Колись мусів прийти мій останній рейд. Добре, що бій виграний... Ви, друзі, стережіть цих піль... Цих хлібів... Цих шляхів,.. щоб усе стало нарешті... нашим... українським...

В оповіданні «Мачок» Н. Ріпецький змальовує колишню вчительку і студентку медінституту, яка стала медсестрою УПА. Її батька замордували у Львові більшовики, матір вивезли у Казахстан, а нареченого розстріляли німці у Києві. Тому ця дівчина понад усе любить збирати польові і городні маки, бо їй здається, що вони виросли на крові її рідних та мільйонів інших людей і що ця кров червоніє у пелюстках цих квітів. Саме тому ця дівчина, яку повстанці назвали Мачком, відмовляється залишати рідну землю і вирішує боротися за неї навіть тоді, коли її відділ одержує наказ відходити на Захід.

Оповідання «Р-33», яке дало назву книзі, — це романтизована героїка повстанського життя і боротьби. В основі її сюжету — важкий бій воїнів УПА з німцями в Карпатах. Про нього головний персонаж цього твору Степовий мовив так:

«В долині біліла дорога. По ній, як кошмарні почвари, лазили танки. Під ними дрижала наша рідна, дорога земля і стогнала, немов душилася від знемоги. Ще дальше, в долині, синів потік. Він хвилювався тривогою, бризкав від жалю срібними хвилями об мовчазні береги, начеб хотів перегризти шлях і поглинути ворога. Затопити ворога. Бо це був наш рідний потік. Український. Він купав колись наші молоді тіла, він пестив нас своїми ласкавими хвилями, він  любив нас.

А ворог наближався. Він, наче шалений, двигався проти нашого вогню, падав і знову вставав, плював кров'ю...».

У цьому бою Степового важко контузило. Підлікувавшись, змушений був відхопити на Захід. Прощаючись з ним, командир Сергій сказав:

— Друже, ви відходите на Захід... де будете вільною людиною. Але пам'ятайте, що коли хтось до вас прийде і скаже кличку «Р-33» — це буде хтось від нас. Хтось від мене. Пробуйте сповнити те, що та особа вам скаже.

...Минув деякий час. І одного дня в дім Степового завітала невідома гарна жінка. Впевнившись, що господар хати пам'ятає «Р-33», подала йому щоденник... полеглого в бою командира Сергія. В ньому йшлося про боротьбу УПА та друзів, які загинули в боях.

Серед живих з «Р-33» залишився тільки Степовий. А гарна жінка, що проїхала крізь кордони і привезла щоденник, була дружиною командира Сергія. Виконавши заповіт чоловіка, вона поверталася в Україну. Там ще тривала боротьба.

Оповідання «Вогні з-за обрію» та «Пісня про рідні простори», що ввійшли в книгу «Р-33», Н. Ріпецький присвятив сокальчанам — командирові УПА-Захід «Шелесту» (В. Сидору) та Романові Кашубинському — четареві легіону ДУН.

Нестор-Всеволод Ріпецький мріяв дожити до днів, коли можна буде вільно приїхати в Україну. Але збутися цьому не судилося. Надто рано — на 55-му році життя — відійшов у вічність. Сталося це 19 березня 1974-го.

 
назад      далі
 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
18:36, 15 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464