** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Історія

Історія

Михайло ЯРЕМЧУК,

ІЗ СПОГАДІВ КООПЕРАТИВНОГО ПРАЦІВНИКА (1927-1944)

Надбужанщина-Т.1- Нью-Йорк.-Париж-Сидней-Торонто, 1986.с.289-291

Автор цього спогаду, як вояк Української Галицької Армії, брав участь в українсько-польській війні 1918-19 рр. у складі гарматнього відділу під командою сот. Якима Яреми в Карпатах. В травні 1919 р. частини УГА на тому відтинку були змушені перейти на територію ЧСР, де й були інтерновані. Автор помер 1983 р. в Чікаґо.

Після кількарічного скитання на чужині, я на початку вересня 1926 р. повернувся на рідну землю. Незабаром дістав я змогу перейти основний курс кооперативно-адміністративного діловодства, влаштований Ревізійним Союзом Українських Кооператив у Львові. Мене приділено на працю в Повітовому Союзі Кооператив (ПСК) у Сокалі.

Приміщення ПСК в тому часі виглядали убого. Звичайна хата, по одній стороні канцелярія, по другій маґазин-роздільня, а окремо приміщення на відбір збіжжя, яєць тощо. Я перейняв заряд товарового маґазину. Начальним директором ПСК був тоді Анатоль Грушкевич, організаційним д-р Михайло Мельник, третім директором був Василь Чарнецький. Сокальський ПСК мав уже свою філію в Белзі, де й урядував дир. В. Чарнецький. Згодом відкрито ще філії ПСК в Радехові і Володимирі Волинському.

В 1928-29 рр. Сокальський ПСК закупив гарну площу, на якій побудовано модерний будинок, в ЗО м завдовжки та 11 м завширшки, тож було вже де вигідно розміститися і працювати. Наплив клієнтів-інтересантів постійно зростав, в деякі дні працівники ПСК не мали навіть часу на обідню перерву. Щоденний торг становив від 3 до 5 тисяч злотих, а в передсвятковий час 18-20 тисяч. В неділі і свята майже всі службовці виїжджали в терен, як представники ПСК, на загальні збори сільських кооператив, або з доповідями на кооперативні й господарські теми.

Пізнім літом 1930 р. одного понеділка, який був тижневим ярмарковим днем у Сокалі, на подвір'я ПСК в'їхав відділ польських уланів, які у той час переводили по всіх селах ганебну для Польщі "пацифікацію". Серед людей, які у той день прибули до ПСК в кооперативних справах, зчинилася паніка, всі почали поспішно виїздити чи й так утікати. Не одному тоді дісталося від "хоробрих" уланів. Службовці ПСК витривали на своїх місцях до вечора.

Коли я на другий день уранці прийшов до праці і відчинив двері приміщення-роздільні, я побачив на підлозі три разом зчеплені ґранати, які не вибухли тільки тому, що частина запального шнура попала була на мокру долівку біля посудини, в якій я звичайно умивав забруджені при праці руки. На мій крик збіглися інші й аж ахнули: "Господи, Ти чудом врятував наш народній дорібок від замаху злобної руки!..." Не було сумніву, що ту бомбу підкинув ворог уночі крізь вікно, щоправда заґратоване, але без охоронної сітки...

Ми винесли ґранату-бомбу надвір і покликали поліцію. "Сторожі безпеки" лиш облудно-співчутливо покивали головами і на тому закінчили "доходження". Ми негайно вставили сітку у всі вікна, а також впродовж наступних кількох тижнів тримали кожної ночі стійки на посілості ПСК. В тих нічних дижурах брали участь також наші — покійні вже нині — пані: Володимира Ріпецька і Марія Хрущ.

Про злочинні погроми і звірства, вчинені польськими пацифікаторами майже по всіх селах Галичини, в тім зокрема дикунські побивання людей та руйнування і пограбування читалень "Просвіти" і кооператив, написано подрібніше у книжці "На вічну ганьбу Польщі".

Довгі місяці тривала відбудова понищених поляками українських установ. Кооперативно-господарське життя почало поправлятися і розбудовуватися. Начальним директором сокальського ПСК став Юрій Шепарович, який добре провадив кооперативну господарку аж до вибуху війни у вересні 1939 р.

Демаркаційна лінія між німецькою і московсько-більшовицькою займанщинами розрізала Надбужанщину на дві частини. Чимало працівників сокальського ПСК втекли на захід. Начальним директором кооперації в Сокалі став більшовицький комісар Кохан. Кооперативна діяльність занепала, але пляни заготівлі збіжжя та всіх інших сільсько-господарських продуктів зростали. Дотогочасний шлях на трасі Сокаль-Львів був перерваний новим кордоном (села Завишня, Добрачин і ін. опинилися по німецькому боці). Союзові автомашини і підводи їздили тепер "новими" шляхами. Нове начальство ввело своїх службовців, які мали докладно виконувати "плян". Доставка товарів була дуже погана, привозу зі сходу майже не було, деякий час ділили залишки кооперативних запасних товарів з часу "панської Польщі".

Вибух німецько-російської війни вночі з 21 на 22 червня 1941 р. заскочив мене в поворотній дорозі зі Львова до Сокаля. Німці поперли на схід, а ми — кооперативні службовці — взялися до своєї праці в ПСК. Однак та наша кооперативна станиця в Сокалі вже ніколи не змогла досягнути свого рівня з-перед війни 1939 р.

В липні 1944 р., коли німці відступали на захід, дир. В. Чарнецький і німецький комендант Фльок передали діловодство ПСК на руки книговода Тріски і інших, які залишились на місці. Вся дотогочасна управа ПСК виїхала на захід. Автор цих рядків опинився в Австрії, де перейшов і закінчив курс виробу сирів, з думкою в недалекому майбутньому ще послужити фаховою працею своєму народові на вільній Надбужанській Землі. На жаль, не довелось...

 

 
60-ліття Т-ва Просвіта в 1928 р. Похід головною вулицею Сокаля
60-ліття Т-ва Просвіта в 1928 р. Похід головною вулицею Сокаля

   

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
08:07, 12 листопада 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464