|
Анатолій Покотюк працює директором музею
«Людина. Земля. Всесвіт», поєднуючи роботу з творчістю, вкладаючи
в них увесь свій талант, натхнення і світобачення. Художник
по-філософськи осмислює життя, виражаючи в своїх працях Минуле,
Сучасне і Майбутнє Людства, гармонію світу, пізнання Всесвіту.
Кредом життя Анатолія Покотюка є Бог і Україна. Його джерело
творчості – чистота думок і гармонія, прагнення до добра для
людства в ім’я Майбутнього.
– п.Анатолію, яке місце в культурному житті району посідає
діяльність музею «Людина. Земля. Всесвіт»?
– п.Олександре, можливо не випадково наша розмова проходить в
переддень Міжнародного Дня музеїв. Щиро вдячний Вам і Сокальському
радіо, що були і є нашими друзями, за те, що завітали до нас.
Перш за все, що таке культура? Слово це складається з двох складників:
«культ» означає «поклоніння», і «ур» – на санскриті – це “світло”.
Оскільки Бог – це «світло», то слово культура означає: «поклоніння
світлу або Богу». Подивіться на жалюгідні, забиті дошками вікна
сільських клубів, бібліотек, зовнішній обшарпаний вигляд музею.
Виникає питання: якому ж Богу поклоняються керманичі районної культури.
Очевидно – це супроти Бога. Діяльність нашого музею побудовано на
протилежних методиках. Ми любимо рідний край, Бога, жертовно віддаємо
себе служінню Матері-Україні, весь час на пульсі подій регіону і
Світу. За 20-ліття нашого музею ми маємо вагомі здобутки. У нас
побували люди з багатьох країн світу, про це свідчать захоплені
відгуки у Книзі гостей. Також, дякуючи моїм авторським дарункам,
іконам, де вкладені святі реліквії світу, (а їх вимір не тисяча,
а десятки тисяч), ми славимо місто Сокаль по всіх континетах, заявляючи
всім про Боже Благословення України. Музей своїми діяннями приносить
славу Сокальщині. Завдяки певним посадовцям культури району, нас
все ж забувають у свята Дня культури та Дня музеїв, не кажучи вже
про фінансову підтримку. Ми власними зусиллями та при допомозі добрих
людей і меценатів зробили належний внутрішній ремонт музею, а зовнішній
вигляд – це обличчя колишньої місцевої влади, якій завжди не вистачає
коштів.
Протягом багатьох років, ми спостерігали, якими зворушеними і
схвильованими виходили з нашого музею консули і депутати сейму з
Польщі, Юлія Тимошенко і багато інших. Вони були горді, що мали
честь побувати в музеї і щасливі, отримуючи мою авторську ікону.
І як нам було незручно перед нащадком Королеви Франції Анни, французьким
принцом Шарлем-Філіпом Орлеанським за обшарпаний зовнішній вигляд
в день відвідин музею у м.Сокалі.
У свій час були понищені музеї, що були на Сокальщині, та ми
все ж спільними зусиллями вберегли наш музей. Ось уже чотири роки
за власні кошти і пожертви видаємо часопис «Храм Серця», несучи
слово Боже до людей.
– В кінці минулого 2004р. Україна переживала доленосні
для країни події. Час, коли кожен хотів внести свою лепту у вирішення
долі нашої держави. Кожен вболівав і вірив у краще майбутнє, підтримуючи
Помаранчеву революцію. Як відомо, музей теж активно долучався до
цих подій...
– Так, музей був активним учасником Помаранчевої революції. Молодь
Музею перша разом з іншими була на Майдані Незалежності. У музеї
є авторська ікона «Сокальська Божа Мати», де поставлені дарчі написи
лідерів Української нації Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко ще в часи
їх переслідувань. Ми протягом трьох років неодноразово заявляли
всім про їх Перемогу.
Музей був у своїх переконаннях «помаранчевим» ще в часи переслідувань
наших всенародних обранців. Ми знали істину Божу і Свято вірили
у перемогу. Мої авторські ікони були у найвідповідальніші моменти
вибору долі України під Верховним судом, на Майдані Незалежності,
наближаючи Перемогу. Ці ікони у час переслідувань оберігали Юлію
Тимошенко, рятували в час отруєння Віктора Ющенка. І ще раз підтвердили:
Боже – непереможне, а Україна має велику місію на цій Землі.
– Які плани Вашого музею на майбутнє?
– У вересні 2002 р., ми з дружиною Наталею побували у м.Грубешові
(Польща) на інтронізації Чудотворного Образу Сокальської Богородиці.
Розчулені і вражені цими урочистостями, ще з історичних хронік знали,
що на поклін до Сокальської Божої Матері більше півстоліття тому
з’їжджалось пів-Європи. Її коронація в 1724 р. була ще більшою,
ніж у Ченстохові Белзької Богородиці, а Сокаль тоді називали «Руським
Ченстоховом». У Ватикані до чотирьох чудоявлень світу відносять:
Лорето (Італія), Монсарето (Іспанія), Белзько-Ченстоховську Богородицю
і Сокальську Божу Матір. Наша Божа Мати сама обрала ще колись тут
собі притулок. Ми, побачили ці почесті у Грубешові і защеміло серце,
і заболіла душа. І вирішили повернути цю давню традицію Сокалю.
Мені, у своєрідній манері (інтарсія, різьба по дереву), вдалося
створити Образ Сокальської Божої Матері. Під час творення на іконі
з’явився відбиток Образу Ісуса Христа і розп’яття на Хресті. Вкладено
також реліквії з багатьох святих місць світу. Це, на мою думку,
Боже знамення правильності задуму. Ми у роздумах пішли далі: планується
реконструкція музею з Побудовою пантеону Богородиці. Тут чільне
місце займе авторська ікона «Сокальська Божа Мати», а також ікони
Богородичного циклу. Вже створено понад двадцять ікон цього задуму
(на деяких творяться чудоявлення). Вони посвячені у храмах України,
у Ватикані, на Святій Землі. Тут будуть відтворені ікони, що були
святістю і гордістю України, та через історичні події вивезені з
нашої землі, будуть повернені і зосереджені у Пантеоні Богородиці,
щоб всі, хто побуває тут, мали змогу подякувати Творцю Небесному
і Небесній Матері, послати свої молитви і вдячність в ім’я майбутнього
України. Інший благородний задум на майбутнє: відтворити народний
музей Сокальщини – це пам’ять про наше минуле, а без минулого немає
майбутнього. Безцінні експонати краєзнавства регіону у нас є. Серед
них кахлі Шостопальця. Це велика цінність і гордість. Звичайно,
всі цінні експонати у надійних руках, тобто в нашому музеї, і ми
не маємо наміру віддати їх комусь, бо знаємо, що довелось пережити
нам, коли був намір попередньої влади ліквідувати нас. Не хочемо,
щоб ці експонати спіткала доля розкрадених у минулому музеїв Сокальщини.
Користуючись нагодою, хочу ще раз вказати і підкреслити: Україна
доказала (як її не розпинали), важко двигаючи свій Хрест на Всесвітню
Голгофу, що віра скріплює дух людини. Ніякі звання на Землі «заслужених»
чи двічі «заслужених» не прикриють нашого справжнього діяння, коли
станемо перед Богом. Кожен отримає згідно його земних діянь.
Я щиро дякую всім нашим працівникам музею старшим і молодим,
які безкорисливо, не шкодуючи сил і часу йдуть пліч-о-пліч, пізнаючи
Божу Істину, і несуть її людям. Я дякую всім сокальчанам та іншим
добрим людям з усієї України, які складають свої пожертви на Пантеон
Богородиці. Бог випробовує всіх нас, а потім запитає за все.
Ми сподіваємось, що наші благодійні наміри знайдуть відгук у
серцях тих, хто любить Бога і Україну. Мир Вашому дому і перемог!!!
Також щиро дякую телерадіокомпанії «Сокаль» за нашу співпрацю
і бажаю від імені музею успіхів у майбутньому.
В кінцевому варіанті Правда завжди торжествує. Це закон Неба.
Отож, не гнівімо Бога, а краще об’єднаймося, щоб втілити Його задуми
на Землі, і Бог збереже нас.
|
|
