|
Таємниця шлюбу – це не магічний обряд,
гарантуючий щастя.
Це вираження волі чоловіка і жінки спільно будувати сім’ю.
Промовляючи слова подружньої обіцянки перед свідками, священиком
і Богом, двоє людей беруть на себе певні обов’язки.
Що означає обіцянка подружньої вірності?
Як сказано в Катехизисі Католицької церкви (ККЦ, 1646) «Подружня
любов за своєю природою потребує від подругів непорушної вірності.
Це – наслідок взаємного дару себе, яке здійснює подружжя. Любов
повинна бути постійною. Вона не може бути «тимчасовою». Цей глибокий
союз і взаємний дар двох особистостей не менше, ніж благо дітей,
потребує повної вірності подружжя і нерозривності їх єдності».
Вірність – це звичайний вираз справжнього кохання і дружби. Усі
народи цінують її, хоча зустрічаються люди, що не зберігають вірності.
В дослівному значенні вона виражається в тому, що ніхто з подружжя
не є в близьких взаєминах з третьою особою. «Такі контакти приносять
велику образу одному з супругів, і тому називаються подружньою зрадою».
Вірність підтверджує і виражає любов до чоловіка чи дружини і повагу
до інтимного життя, яке лише в шлюбі може бути проявом справжнього
кохання.
В більш широкому значенні вірність виражається у всьому, що служить
для розвитку подружнього кохання і сімейного життя. Тобто зрада
може заключатися навіть не в інтимному житті, а в відсутності уваги
до людських потреб дружини чи чоловіка.
Папа Павло VI так пише про подружню вірність: «Навіть якщо ця
подружня вірність неодноразово стикається з труднощами, нікому не
можна вважати її недосяжною; навпаки, вона завжди благородна. Приклади
багаточисельних подружніх пар на протязі сторіч доказують, що любов
не тільки відповідає природі шлюбу, але й є джерелом, з якого сходить
глибоке і постійне щастя» (Humanae vitae, 9).
Обіцянкою вірності подружжя бере на себе обов’язок дотримання
заповіді «Не чужолож», яка забороняє інтимні зв’язки, навіть миттєві,
з будь-ким, крім чоловіка чи дружини. Христос каже про це так: «Хто
розлучиться з дружиною і одружується з іншою, той чужоложить...
і якщо дружина розлучиться з чоловіком своїм і вийде за іншого –
чужоложить» (Мк. 10, 11-12).
«Я, (ім’я), беру тебе (ім’я) за дружину (чоловіка) і
шлюбую тобі любов, вірність і послух супружній, а також
обіцяю, що не залишу тебе аж до смерті. Так мені, Боже,
поможи, в Тройці і всі святі.»
До чого зобов’язує подружжя святкова обіцянка подружньої
чесності?
Чесністю називають праведність, добросовісне ставлення до своїх
вчинків. Обіцянка подружньої чесності стосується і чесності в інтимному
житті, що є складовою шлюбу. В ній повинна проявлятись повага до
чоловіка (жінки), до його (її) потреб, бажань і проблем. З іншої
сторони, подружжя обіцяє один одному піклуватись про збереження
морального порядку. Про це пише Папа Римський Павло VI (Humanae
vitae, 13): «Потрібно звертати увагу на той факт, що інтимне життя,
нав’язане чоловіку (дружині) без врахувань його (її) стану і обґрунтованих
бажань, не являє собою акту любові, і тому притирічить вимогам морального
порядку у взаємовідносинах подружжя».
Вони мають право на прояв любові один до одного, а також утримуватись
від неї при спільній згоді, згідно вчення святого апостола Павла.
«Не ухиляйтесь один від одного, хіба що по згоді, на якийсь час,
для дотримання посту та молитви, а потім знову будете разом» (ср.
1 Кор. 7, 3-5).
Що означають слова:
«і не покину тебе аж до смерті»?
«Любов чоловіка та дружини потребує, по самій своїй природі, єдності
та нерозривності створеного ними співтовариства, що охоплюватиме
все їхнє життя...» (ККЦ, 1644).
Шлюб визначає глибока спільнота життя та любов. Піклування про
благо людини, якій ми клянемося в любові, вимагаємо залишатися з
ним (нею) в хороших чи поганих умовах, допомагають в цьому обставини
чи ні.
Св.ап.Петро пише: «Жінка пов’язана законом, поки живий її чоловік;
якщо ж чоловік помер, то вільна вийти заміж за кого хоче, тільки
в Господі» (ср. 1 Кор 7, 39).
«Другий шлюб, що заключається розлученням при житті законного
чоловіка чи дружини, протирічить задуму Бога і Його Закону, про
який вчив Христос» (ККЦ, 1665).
Чому забороняє розлучення?
В Католицькій Церкві немає розлучень, тому, що шлюб нерозривний.
Шлюб являє і втілює таємницю нерозривного зв’язку Христа з Церквою.
В листі до Єфесян св.ап.Петро пише:
«Повинуйтесь один одному в страсі Божому. Жінки, коріться своїм
чоловікам, як Господу, тому що чоловік є глава жінки, як і Христос
голова Церкви, і Він же Спаситель тіла» (Єф. 5, 21-23).
«Чоловіки любіть своїх жінок, як і Христос возлюбив Церкву і віддав
Себе за неї» (Єф. 5, 25).
«Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: той, хто
любить свою жінку, любить себе самого» (Єф. 5, 28).
«Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки
своєї, і будуть двоє одне тіло. Таємниця ця велика; я кажу у ставлення
до Христа і до Церкви. Тож нехай кожен з вас любить свою жінку,
як самого себе; а жінка боїться чоловіка свого» (Єф. 5, 31-53).
|
|
