Образа – це довго стримуваний гнів. Найнебезпечніше
в ній те, що вона занурюється в тіло, найчастіше в одне і те
ж місце, і в свій час, закипаючи, починає роз’їдати його і обертатися
пухлинами, в тому числі і раковими. Значить, придушуючи гнів,
дозволяючи йому оселитися в вашому тілі, ми наносимо шкоду здоров’ю.
Отже, робимо висновки, що потрібно час від часу давати вихід
своїм почуттям.
Багато хто з нас виросли в сім’ях, де нам
не дозволяли проявляти гнів. Особливо це відноситься до жінок:
їх вчили, що сердитись відкрито – некультурно. Гнів був недопустимий,
хіба що голова сім’ї мав на нього право. І ми навчились «ковтати
образи», не подаючи вигляду. Але зараз все залежить від нас:
відмовитись від цієї звички чи продовжувати чіплятись за неї.
Ніхто не зробить цього за нас.
Молюск заковтує пісчинку, а потім нарощує
довкола неї перламутр шар за шаром, поки не утвориться прекрасна
перлина. Так і ми, знову і знову теребимо свої емоційні рани.
Але якщо ми хочемо звільнитись від старих образ, маємо бажання
забути про них, тоді настає час піднятись над ними.
Одна з причин виникнення пухлин і кисти в
матці – це те, що називається синдромом «він зашкодив мені».
Коли люди мають сильні пережиття, найчастіше в сфері людських
відносин, вони локалізують їх саме в органи, що відображають
жіночість, і там вкорінюються в них, викликаючи кисту чи пухлину.
Оскільки образа гніздиться всередині нас,
можливо, нам прийдеться багато працювати, щоб позбутися її.
Якось Луїза Хей отримала лист від жінки, яка
боролася з раковою пухлиною, що виникла вже втретє. Вона ніяк
не могла подолати в собі «моделі породження образ», що й викликало
зародження нових пухлин. Вона лицемірно перебільшувала гіркоту
свого життя. Їй легше було прооперувати останню пухлину, ніж
попрацювати духовно над прощенням образ. Найкраще було б якби
вона зробила і одне, і друге. Лікарям вдаються операції видалення
пухлин, а от попередити їх виникнення можемо тільки ми.
Іноді люди готові скоріше вмерти, ніж змінити
модель своєї поведінки. І вмирають. Спостерігається, що багато
людей нізащо не змінять своїх звичкок в харчуванні, навіть якщо
їм загрожує смерть. І смерть приходить до них. Страшно, коли
це трапляється з тими, хто дуже дорогий нам, хоча ми розуміємо,
що був шанс вибрати інший шлях.
Насправді наш вибір не має значення: він завжди
правильний, якщо ми навіть покинемо цю планету. Всі ми підемо
з життя в свій час, і кожен знайде спосіб зробити це в потрібну
для цього мить.
Ми не повинні звинувачувати себе, коли нам
щось не вдається. Ми не повинні відчувати вину. Кожна людина
робить все, що в її силах, в межах своїх знань і уявлень. Пам’ятайте:
у кожного всередині є внутрішня Сила, і всі ми прийшли в цей
світ, щоб засвоїти деякі уроки. Наше Найвище Я знає про наше
призначення. Немає неправильних шляхів. Ми всі здійснюємо безконечну
мандрівку у вічність, і в нас цілий ряд можливостей виправдати
своє існування на планеті Земля.
