Дорога редакціє!
Великодні свята на Сокальщині були для нас
найдорогоціннішим подарунком. Ми зачаровані, ми схвильовані,
ми щасливі.
Діти повернулись додому іншими, вони змінились,
стали кращими. Їх серця і душі пом’якшали.
Ми відчули себе Українцями, ми – сини і дочки
України!
Ця поїздка незабутня для кожного з нас.
Відтепер щемітиме серденько в багатьох дітей
на Великдень і знову захочеться, хоча б на хвилинку, завітати
на Вашу милу привітну Сокальщину.
Зобов’язані ми цим святом душі Богдану Петровичу
Шклянці, п.Василю Грушецькому, п.Володимиру, п.Оксані та п.Галині
Шклянці, а ще багатьом спонсорам і добрим людям, які сприяли
нашому приїзду, допомагали організувати і зробити приємним наше
перебування на Сокальщині.
Наша школярка Золотатьова Аліна, яка жила
у Ващук Юлії, всю дорогу плакала. Розповідала, що і Юля, і її
мама та бабуся теж плакали – важко було розлучатись.
«Тепер у мене дві сім’ї,» – говорить Аліна,
– «одна – на Старобільщині, друга – на Сокальщині. Я буду молитися
за обидві мої сім’ї і за те, щоб ще зустрітись.»
Ось такі почуття переповнюють душі дітей.
Вважаю, що головна мета нашого візиту, наших
зустрічей досягнута на 100 %, на 1000 %. Діти відчули кожною
клітинкою: ми – єдиний народ, єдина нація! Ми є і будемо разом!
Особливі слова вдячності хочеться сказати
всім сім’ям, які гостинно прийняли наших дітей, піклувались,
годували, пригощали, вітали, посміхались нам на вулицях Волиці,
Зубкова, Комарева, хто зігрівав нас своїм теплом.
На нас сходила Божа благодать, коли ми були
на Сокальщині, так гарно було, так приємно.
Висловлюємо подяку голові Сокальської райдержадміністрації
і його команді.
Дякуємо! Дякуємо! Дякуємо!
Хай береже Вас Господь!
З великою повагою
Мірошниченко Ольга,
Царевський Петро, Гавриленко Людмила
12.05.2005 р., м.Старобільськ, Луганщина
