|
М.Т.
А доля змилосердилась над нами
І кинула два кола рятівні:
Тобі - заокеанські панорами,
А томик Фета й Тютчева - мені.
О як ти там, між хмар і хмарочосів,
Де все таке туманне і чуже?
Мене на строфи надихає осінь,
Щоденник - таємниці береже.
Де різні небеса і п'єдестали,
Ми тугу в серці носимо одну,
Відколи нас розкидало штормами:
Мене - в цей вірш, тебе - на чужину.
Любов Бенедишин
|