|
Ти, як маленьке немовля,
Потребуєш тепла і ласки.
Тобою нехтує чужа земля,
Не тебе одягають паски.
Ти горнешся до матері-землі,
Хочеш іти її шляхами
На жаль, запроданці і зрадники свої
Ганяють тебе батогами.
Забули нехристи про те,
Якого кореня вони,
Якого роду.
Забули все,
Продалися чужим,
Забувши про свою свободу.
Забули спадщину свою -
Історію свого народу.
Свої джерела,
Вільний дух -
Лиш мріють про доходи.
Невже надіються вони
Аркан двомовності на
тебе одягнути
У задушити ще малим,
Щоб назавжди тебе забути.
О рідне слово українське,
Щире , співуче, лагідне,
Як правда й оберіг.
Живи,
Поширюйся,
Міцній,
Щоб злая доля не згубила,
Не викинула за поріг.
Мирон Гавришкевич
|