Як слова не складаються в рими,
А сльозами у серці печуть,
Я міркую собі в ці хвилини
Про життя суперечливу суть,
Чи щасливий отой, хто багатий.
Чи веселий, хто завжди з вином.
Чи ввійде світло сонця до хати,
У якої злий пес під вікном?
Чи дала кому хитрість здоров'я,
Чи прибавила скупість добра?
Чи з душі зняла заздрість окови,
І чи славу приносить брехня?
Чи байдужий не зрадив би друга,
Чи нечесний зберіг би любов?
Чи на світі знайдеш боягуза,
Щоб в вогонь і у воду пішов?
Я міркую, роздумую, плачу
І всміхаюсь щасливо при тім,
Бо ще часто стрічаю і бачу
Я із серцем людей золотим.
Воля їм - і багатство, і сила,
Їх усмішка - нев'янучий цвіт.
До народу любов - то їх крила,
Дружба - птаха стрімкого політ.
…
Я міркую собі в ці хвилини
Про життя суперечливу суть.
Хоч слова не складаються в рими,
А сльозами у серці печуть.
Ганна Кузьмак
