| Сонях дививсь за перелаз,
Явір радів з калиною,
Як милувались кожен раз
В саду юнак з дівчиною.
А ніч була хвилиною
І квітла черемшиною.
Зникає з пам’яті той час,
Бур’ян кругом криниченьки,
Де брала дівчина не раз
Для милого водиченьки.
Як ніч була хвилиною
І пахла Україною.
Спіткала доленька гірка
Кохану і коханого, -
За дротом, де Інта-ріка
Їх серденька пов’янули.
І стала ніч полинною
І тугою невпинною.
Та не згасає їх любов …
Край саду над криницею
Коханий місяцем зійшов,
А дівчина – зірницею.-
Розлучені чужиною,
Зійшлись над Батьківщтною.
Володимир Сірко
|
