|
Мріяла волошка пуп'янки розкрити,
Милуючись сонцем в голубім зеніті,
Зваблювати бджілок, пишатися в косах,
Та, зморена, мерла в чорнобильських росах.
Мучилась у болях полів королівна,
Їй вік вкоротила зіронька полинна.
Засмітили край наш гірш граду нукліди, -
Вп’ялися у неї смертоносні біди.
Поранену квітку рятували люди
І впали сльозою свят-землі на груди,
Мами в’януть, діти, мов пелюстки сині, -
І горе від того по всій Україні.
Володимир Сірко
|