|
1. Дуже втішилась Мартинка,
Як посипались сніжинки
Із нахмурених небес
На ставок, що вже замерз. (2 р.)
2. Вони притьмом із Максимком
Взяли санки в ту ж хвилинку
І з’їжджають із гори,
Де ростуть два явори. (2 р.)
3. Вже на личку у Мартинки
Тають прозірні сніжинки,
І в Максимка на лиці,
Появились рум’янці. (2 р.)
4. Непомітно за горою
Вкрилось сонце пеленою,
Жаль ту гірку залишати,
Та ніч велить йти до хати. (2 р.)
Володимир Сірко
|