|
Із прадавніх віків у промінні зорі
Свого роду вогонь берегли матері,
Щоб ворожа рука його жар не змела,-
Через що їх не раз сльоза горя пекла.
Приспів:
За відродження звичаїв, за звеселений дім
Берегинь возвеличуймо, до ніг шану кладім,
Бережім від біди, щоб в майбутніх роках
Зникла вже назавжди їхня доля гірка.
Хоч їх гнано в ясир, нищено в таборах,
Не згасила вогню з пащ загарбних мара...
Із жіночих долонь в попелищах руїн
Полум'янивсь вогонь, і вставав люд з колін.
Приспів:
За відродження звичаїв, за звеселений дім
Берегинь возвеличуймо, до ніг шану кладім,
Хай на їхню красу, знаду мрійних очей Божі
сили несуть спокій днів і ночей.
Святий вогнища дух в їх серцях палахтів,
Український народ з поневолення вів,
Гоїв рани, єднав, окриляв до життя,-
Свіжих сил додавав, надихав до звитяг.
Приспів:
За відродження звичаїв, за звеселений дім.
Берегинь возвеличуймо, до ніг шану кладім,
Гуртуватиме нас їх велика любов І вестиме
всякчас до творінь, до обнов.
Володимир Сірко
|
