|
Йшов над річкою, Болехівкою,
Стрівся з юною українкою
І разом пішли шовком-травами
Попід вербами кучерявими,
Де співали вдвох чарівні пісні,
Посміхаючись радісно весні.
Зве любов іти стежиною,
На побачення під калиною,
Із коханою підгір'янкою,
Із вродливою галичанкою,
Що десь вигляда у віконечко
Моя ластівка, моє сонечко.
А ледь вчує звук, як струна дзвенить
І Таня чимдуж на танці біжить,
Вмивши личенько у рум'яночку,
Коси чорнії у любисткові,
Зубки-самоцвіт в перлів блискові
Ще й вдягне нову вишиваночку.
Гляну в очі їй, в кару глибочінь,
А в них палахтить кохання ярінь,
Бурить сторожкі диво-брівоньки,
Що мов райдуги - дві шнурівоньки
Кокетність з між них спалахне на мить
І серце моє чаром полонить.
Володимир Сірко
|
