Волошка

Мріяла волошка пуп'янки розкрити, Милуючись сонцем в голубім зеніті, Зваблювати бджілок, пишатися в косах Та зморена мерла в чорнобильських росах. Мучилась у болях полів королівна, Віку вкоротила їй зоря полинна, -Засмітили край наш гірш граду нукліди. Вп'ялися у неї смертоносні біди. Поранену квітку рятували люди І впали сльозою свят-землі на груди, - Мами в'януть, діти, мов пелюстки сині.. Горенько від того по всій Україні. Володимир Сірко