|
О, земле моя, прикарпатськая,
Мої рідні Томашівці, де родився я.
Все село в садах і пшениць-лани,
В майбуття його виводять доньки і сини.
Понад річкою-Болехівкою
Томашівцям щасну долю зозулі кують.
Ой да-на-да-на гей!
Ой да-на-да-на гей!
Щасну долю зозулі кують.
Проплива ріка вздовж селом віки
В хлюпотінні хвиль грайливих до Дністра-ріки.
Працелюбний люд дужий, жилавий
Сонця схід стріча, як він ще десь в Войнилові.
Окупанти йшли в край цей гірш грози.
Захищавсь від них народ мій в гіркоті сльози.
Ой да-на-да-на гей!
Ой да-на-да-на гей!
Захищався в гіркоті сльози.
Ми тривкі були... Люди, воля в нас!
Вже воскресла Україна і гуртує нас.
Свій свободи стяг вгору піднесім!
Хто в борні поліг за волю, честь віддаймо всім.
Рід любімо свій і мову батьків,
Яка нас веде в безсмертя з глибини віків.
Ой да-на-да-на гей!
Ой да-на-да-на гей!
Йдем в безсмертя з глибини віків.
Володимир Сірко
|
