НА П’ЯТСОТ ПЕРШІЙ
*НА П’ЯТСОТ ПЕРШІЙ
Твій образ уявляю, мила,
з сяйва Полярного, з заграв,
Він до життя гартує крила,
він у неволі сил додав.
Коли пече мороз жахливий,
твоїх вуст вловлюю тепло,
Що пестило у дні щасливі,
коли не відали про зло.
Немов троянда, серцем гріта,
у таборах твоя любов
Рятує від страждань і гніту,
відживлює у грудях кров.
Хоча вві сні крайком долоні
душі моєї доторкнись-
І мрії, мов крилаті коні,
мене до хмар нестимуть ввись.
|