НА СМЕРТЬ МАЕСТРО
*
Позір! Співа маестро Білозір!
Лунає Львовом спів серцещемливий
Про українську долю нещасливу, -
Зве рідну мову піднести до зір.
А ворог злиться, наче лютий звір,
Що ми воскресли... Це для нього диво.
З ненависті вбива митця жахливо,
Моралі ідучи наперекір.
Згустились хмари над Високим Замком,
Від кривд ворожих в багрянці світанки,
Супроти зла на вулицях львів’яни.
Народ збудивсь зі сну і став Титаном.
Він вирве вбивцям жала ядовиті,
Що нас труїли понад три століття.
|