ст. 14. РОЗДІЛ І В БОРОТЬБІ ЗА ВОЛЮ

Нечай Богдан
Початок ХХ століття був знаковим в історії українського народу, а українське питання довший період перебувало в центрі уваги світової громадськості та урядів багатьох країн. Українці знаходилися тоді під окупацією Російської та Австро-Угорської імперій. Вони докладали всіх зусиль, готуючись до здобуття незалежності і об’єднання Західної і Наддніпрянської України.
~1~ У той же час в Австро-Угорщині утиски українців не були такими жорстокими, як у Росії, тому українці Галичини, Буковини, Закарпатської України засновували Товариства «Просвіти», молодіжні, спочатку спортивні товариства: «Сокіл-Батько» (1894р.), «Січ» (1900р.), «Пласт» (1903р.). На початку ХХ століття в Західній Україні налічувалося 120177 членів молодіжних товариств, які ставили собі завдання виховувати молодь у дусі запорізького козацтва.
Поступово українці добилися значних успіхів у національно-культурному розвитку. В 1914р. у Східній Галичині діяло 6 державних і 15 приватних українських гімназій, 3 тис. народних шкіл, виходило 70 періодичних українських видань. В університеті українці мали 7 кафедр. Галичина напередодні Першої світової війни стає центром українського національного руху.
Західноукраїнські політичні діячі вимагали від австрійського уряду поділу Галичини на Східну (українську) і Західну (польську), надання українській Галичині статусу автономного краю зі своїм парламентом та урядом у складі Австро-Угорщини.
Поляки ж вважали Східну (українську) Галичину своєю територією, що мала ввійти у склад майбутньої Польської держави.
На домагання українських послів австрійський уряд у Відні в 1912р. пообіцяв відкрити у Львові український університет. У лютому було схвалено нову виборчу ординацію, що давало українцям право збільшити своє представництво у сеймі, а також ввести деякі зміни в крайовий статут, що мали започаткувати