ст. 16

поділ Галичини на дві окремі національні частини: польську - в Західній і українську - в Східній Галичині. Проте ці закони не увійшли в практичне застосування  в зв’язку з початком Першої світової війни у 1914р.¹
У 1912 р. в Європі виникло велике воєнне напруження:  розгорялася боротьба за переділ світу. Усе віщувало наближення війни між двома блоками імперіалістичних держав: Росією, Англією, Францією (Антантою) і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Італією (Троїстим союзом).
Австрія, готуючись до війни з Росією, дала дозвіл на створення військових молодіжних товариств польської молоді. В той же час українська молодь Галичини створила у Львові «Український Січовий Союз». Засновники «Січей» готували українську молодь до боротьби за волю України, гартували її дух до національно-визвольних змагань, які скоро настали і відіграли визначальну роль у боротьбі за українську державність.
18 березня 1913р. у Львові було організовано військове товариство «Січові Стрільці». Кошовим товариства «Січових Стрільців» став адвокат Володимир Старосольський. В «Обіжчику і заклику до громадськості» В. Старосольський писав: «Україна стоїть напередодні нового життя. Треба поставити нову програму, приготовити силу, щоб у хвилі, коли надійде час «заліза і крові», Україна мала голос».²  Заснування Товариства «Січових Стрільців» — це перший етап створення майбутньої військової формації. Українці Галичини започаткували організацію збройних сил нового періоду і продовжили військові традиції Запорізької Січі, перервані зруйнуванням її у 1775р. російською царицею Катериною ІІ.
У той час, на початку ХХ століття, Сокальщина, прикордонна до Російської імперії земля, була заражена «москвофільством». «Москвофіли», або як їх називали «кацапи», орієнтувалися на царську Росію, отримували від неї грошову допомогу. Цілі великі села - Ільковичі, Скоморохи, Сілець, Борятин - були опановані «москвофілами». У селах існували москвофільські читальні ім. Качковського.
Тоді Товариство «Просвіта» ще не завоювало ширших теренів Сокальщини. В повіті було ще мало свідомих українців: у Сокалі міщани - Василь Лихограй, Йосиф Блащук, Антін Караван, Данило Вибранець, Яків Семенюк, Олексій Садовський  і селяни - Іван Драган з Тудоркович, Пилип Борачук з Угринова, Юрко Король з Нісмич, Микола Варениця з Нинович, Іван Хмарук з Хороброва, Антон Шурм’як з Комарева, Антон Сиса з Поториці.³
Весь тягар організаційної роботи в просвітній, економічній, політичній галузі випав на адвоката Євгена Петрушевича, майбутнього Президента ЗУНР, адвокатського кандидата Володимира Матвієвського, міщан та селян - І. Драгана,    В.Лихограя, Я.Семенка, А.Шурм’яка… Ці люди організовували в повіті багатолюдні народні віча на захист політичних прав народу. Часто такі віча закінчувалися арештами організаторів. Всі вони належали до Української Радикальної Партії. Всупереч несприятливій ситуації, радикали у 1900р. заснували кооператив «Повітове кредитне товариство», «Торговельну Спілку Добробут», клуб «Руська Бесіда», читальні «Просвіта», руханково-пожежне товариство «Січ». Перше товариство «Січ» було організоване у 1903р. в с. Нісмичі, а в наступні роки - у с. Тудорковичі, Ниновичі, Хоробрів, Спасів… Початкова діяльність «Січей» була виключно культурно-освітньою.
~1~ Переломним у розбудові «Січей» став 1906р. До Сокаля прибули молоді студенти Осип Демчук і  Осип Семенюк. Робота зі створення товариств «Січей» у селах повіту активізувалася. Для координації роботи товариств «Січей» у Сокалі обрано кошовим «Січей» повіту Володимира Матвієвського, писарем - Осипа Демчука, військовим вишкільником - Івана Коцького, колишнього підстаршину австрійського війська. На таємному засіданні «Повітової Січі» прийнято рішення, що «Січі» повинні займатися не тільки пожежно-руханковими вправами, але і проводити військовий вишкіл молоді - готувати її до збройного виступу. У 1910р. засновано «Січі» в селах Завишень, Поториця, Перв’ятичі, Комарів, Волиця- Комарева, Опільсько, Тартаків, Яструбичі, Волсвин, Гоголів, Зубків, Горбків.⁴  До «Січей» масово вступали не тільки хлопці, а й дівчата. В 1909р. помер кошовий В. Матвієвський. Провід «Повітової Січі» очолили Осип Демчук і Осип Семенюк. 19 серпня 1909р., в день народження австрійського цісаря Франца-Йосифа І, сокальські січовики провели величаве свято в урочищі Валівка при участі «Січового Батька» Кирила Трильовського. Сотні січовиків у супроводі музики і співів січових пісень виконували спортивні вправи, проводили товариські ігри і забави. Свято стало тріумфом січової ідеї.
На Белзщині  засновниками «Січей» були адвокат Ілля Салагуб, інженер агрономії Олександр Охрим, директор школи в с. Довжневі Пантелеймон Гнатюк.