|
ст. 20
*такої позиції рішуче виступив Д. Вітовський: «До перевороту все готове, - заявив він, - і вже неможливо його відкласти. Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра його візьмуть поляки». 31 жовтня, о 19 год., у Народному домі на засіданні Військового Комітету Д. Вітовський наголосив: «Наша честь вимагає, щоб ми першими взяли владу у свої руки в краї, хоч би зараз прийшлося її втратити». На цьому засіданні були призначені керівники військових підрозділів на час повстання, намічено заходи по одночасному виступу по всьому краї. Військовий Комітет видав наказ: «В ніч з 31 жовтня на 1 листопада ц. р. українська Національна Рада переймає владу над українськими землями Австро-Угорщини. Тієї ночі українські військові частини займають Львів. Те саме заряджено по всіх містах Східної Галичини. Після одержання цього наказу негайно опанувати місто». Ці бойові накази були розіслані нелегальним військовим комітетам у Станіславі, Тернополі, Чернівцях, Коломиї, Золочеві, Самборі, Дрогобичі, Стрию, Перемишлі, Сокалі…
Головна увага приділялася підготовці повстання у Львові, Військовий Комітет розраховував на підтримку 2500 українських вояків. З перших годин у Львові були нейтралізовані німецькі і угорські частини, захоплено намісництво, ратушу, телеграф, вокзали, банки, військові склади. На ранок 1 листопада 1918р. Львів опинився в руках українців. На міській ратуші замайорів український національний прапор.
Звістка про проголошення незалежності Української держави на західноукраїнських землях облетіла Галичину й викликала велику радість, патріотичне піднесення і бажання працювати для своєї держави, для свого народу. По багатьох місцевостях проходили святкові збори, віча, вдячні молебні, вуличні маніфестації.
9 листопада Національна Рада утворила тимчасовий уряд Державний секретаріат на чолі з Костем Левицьким. Тоді ж було вирішено назвати державу Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР).
ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ В СОКАЛЬЩИНІ
Перехід влади в Галичині проходив без перешкод. У Сокалі владу перебрали військові українці австрійської армії, які перебували у відпустках, з допомогою міщан і селян поблизьких сіл. Учасник листопадового перевороту Олександр Охрим, майбутній сотник УГА, у своїх спогадах писав: «Переворот в Сокалі ми провели зі селянами довколишніх сіл… Головний сокальський постерунок ми зловили в 3 год. ранку. Тут ми дістали поверх 20 крісів і досить набоїв, бо наше оружжя на початку складалося з мого револьвера і двох крісів, в тім один старий на один набій. Відтак прийшов на чергу другий постерунок, а потім військові частини. Ще перед полуднем ми впоралися з нашим військовим завданням і перебрали владу від місцевого повітового старости. З урядових посад усунено поляків, скинено старосту Значка, а вибрано повітовим комісаром суддю Євгена Тисовського. Того дня, 2 листопада, писала газета «Голос з-над Буга», посадником Сокаля призначено Миколу Лонкевича, керівником харчової управи - Івана Комаринського, референтом шкільництва - Павла Банаха».16
В усіх державних школах заведено викладання українською мовою. Директором гімназії став Ярослав Біленький, семінарії — о. Захарій Левицький. Повітову Українську Національну Раду (УНРаду) очолили д-р. Роман Перфецький (адвокат), УНДП, о. Йоан Волосянський, декан і парох у Сокалі, делегатом до УНРади обрано Павла Банаха (УНДП).17
Окрім організації місцевої влади ЗУНР, на рівні політичних повітів на її території були створені Комісаріати. З огляду на велику територію, Сокальський повіт був адміністративно розділений на судові округи — Сокаль і Белз.18 На округ Белз обрано повітовим комісаром суддю Гісовського.
У Сокалі повітовий уряд остерігався нападу поляків зі сторони Любліна. За браком війська у Львові, Сокальщина готувалася до оборони кордону ЗУНР з Польщею своїми силами. Комісар міліції Іван Драган займався набором добровольців. Член уряду Льонгвин Цегельський у своїх спогадах писав: «Драган був певний себе та сподівався до двох — трьох днів мати 600-800 охотників міліціонерів із колишніх січовиків, вояків на відпустках… Були там два — три молоді старшини, які обняли команду тієї збройної сили. Але я бачив, що дійсним командиром є Драган. Він і дотримав слова. Оборонив повіт, поки не утворився правильний український фронт…».19
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКО–ПОЛЬСЬКОЇ ВІЙНИ
Поляки з перших днів проголошення ЗУНР нападали на українські села Сокальщини. В листопаді 1918р. в західних околицях Сокальщини встановився українсько - польський фронт по лінії - Рава-Руська — Угнів — Белз — Угринів — Володимир-Волинськ. Одна із сотень Сокальщини обороняла с. Іваничі Волинської області.
На Холмщині і Волині фронт проти поляків тримали війська УНР Західного (Холмсько-Волинського) фронту під командуванням отамана В. Оскілка. Вони мали завдання рішучим наступом відкинути поляків за Буг і Сян.20
У листопаді, одночасно з бойовими діями у Львові, поляки, оволодівши залізничним вузлом Перемишль, зосередили головні сили на
|
|