** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 21

*

стратегічних флангах українсько-польського фронту - Володимир-Волинському, Раві-Руській і Хирові - великих комунікаційних вузлах Східної Галичини (падіння Перемишля вирішило долю Львова). Тому боротьба за шляхи сполучення стала характерною ознакою постійного ведення бойових дій за ці міста. Втрата Львова,. 21 листопада, підштовхнула населення прифронтових Сокальського і Жовківського повітів до вступу в УГА. Газета «Голос з-над Буга» тоді писала: «До війська зголошуються всі дуже радо, бо знають, що всі сини українського народу йдуть на завзятий бій за святу справу, за нашу волю і щастє».21  Але бракувало зброї, амуніції і досвідчених старшин.
На початку листопада 1918р. з Волині через Раву-Руську залізницею повертаються на батьківщину австрійські і німецькі військові частини. Сотник Іван Коссак віддав наказ вилучати у них зброю. У виконанні операції по роззброєнню австрійських і німецьких вояків добре показав себе загін української міліції з Пристані під командою М.Пирога та І. Мухи, який вилучив найбільше зброї та амуніції і передав усе на військові склади Галицької Армії у Великих Мостах. Пізніше вояки ГА з Пристані брали участь у боях за Рава-Руську. В запеклих боях з поляками за Раву-Руську, в яких під командою сотника Володимира Стафіняка брали участь кілька сотень стрільців з Пристані, Бутин, Двірців, Карова, Стаївки та інших сіл Равщини, місто було втрачене. Розвалилися залізничні і шосейні шляхи на Угнів — Белз — Кристинопіль — Сокаль,  на Жовкву — Куликів — Львів та Немирів — Яворів — Львів.22
Після захоплення 26 листопада польською бойовою групою майора Вацлава Вечорека Рави-Руської, а також залізничного вузла Хирів на півдні від Львова, становище УГА значно ускладнилося. «Зайнявши крилові пункти боєвого фронту: Рава-Руську на півночі і Хирів на півдні та опанувавши залізничні шляхи Перемишль – Львів, Перемишль – Ярослав – Рава-Руська, польська команда здобула відразу корисне стратегічне становище. З Хирова і Рави-Руської поляки погрожували обом крилам», - зазначали історики Б.Гнатевич і О. Думін23 . Безуспішні бої стрільців УГА за повернення Рави-Руської точилися протягом усієї війни з поляками – аж до трагічного травня 1919 року.
Чимало вояків загинуло в боях за Раву-Руську. Тільки уродженців Пристані полягло під Равою тринадцятеро24 . У двох братських могилах на цвинтарі Рави-Руської спочиває більше 100 старшин і стрільців УГА.
Отримавши підкріплення з Польщі, польські частини з Рави-Руської в грудні зайняли навколишні села: Махнів, Забір’я, Гійче, Синьковичі. Угнівські сотні четарів Д. Бречка, А. Шустикевича, О. Табака і кінний відділ М. Полюшка зупинили противника на лінії Корні – Річки, Забір’я, Махнів, Новосілки Королівські. Цей відтинок північного фронту очолив четар І.Пушкар.25 
На правому фланзі північного фронту сокальські сотні втримували фронт на лінії Долгобичева – Сулимова. Проте 8 грудня польська група капітана Мерака, поручника Шелькмара і кінний відділ ротмістра Жулькевського перейшла в наступ і в запеклому бою зайняла Долгобичів, Телятин, Жабче, Вонятин і відсунула українців на лінію Варяжа.26  15 грудня бойову групу «Угнів» поповнив 3-й Коломийський курінь полку ім.. І. Мазепи під командою поручника Петра Шлемкевича. Він мав чотири стрілецькі і одну скорострільну сотню (командири-четарі С. Васкан, Ю. Мельник, М.Арсенич, хорунжі Я. Чубатий, І. Лемішка) та гарматну батарею під керівництвом досвідченого фронтового артилериста Івана Околота. Командиром групи «Угнів» призначено Володимира Стафіняка.
У середині грудня військовий міністр ЗУНР призначив полковника Віктора Курмановича, бойового командира, який закінчив у Відні академію, командував полком на італійському фронті, командувачем Північної групи військ. За короткий час В.Курманович об’єднав стрілецькі сотні сокальської, угнівської, белзької, равської і яворівської підгруп і створив групу військ «Північ». Під його керівництвом військові частини УГА відкинули поляків від Жовкви й відновили бої за Раву-Руську. Утворилася суцільна лінія фронту на відтинку Варяж – Белз – Угнів – Рава-Руська – Краковець – Брюховичі – Дубляни. Протягом грудня 1918 року йшли завзяті бої з поляками. І хоч ініціатива належала українцям, але докорінно змінити ситуацію на фронті не вдалося. В одному з боїв 25-26 грудня, на відтинку «Угнів», загинув улюбленець стрільців четар Юрій Мельник, якого з почестями поховали в с.Вербиця, пізніше його перезахоронили на батьківщині в Коломиї.
Протягом першого етапу українсько-польської

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
04:09, 20 серпня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464