ст. 27

інтернованих частин УГА в Чехословаччині «Український скиталець», помер у 1965р. в США), сотник Іван Охрим, поручник Михайло Мельничук, четар Іван Козак, бригадний лікар сотник Лев Сосенко, капелан о. Омелян Баранський (парох с.Боянець). До складу бригади входили три піхотні курені поручників Корнила Ващука, Романа Копаницького та Івана Чайки (мав стрілецькі сотні під командуванням поручника Василя Грицая, четарів Мар’яна Плешкевича, Василя Ґудзика, Миколи Самборського і скорострільну сотню четаря Василя Прихідька, булавну сотню хорунжого Михайла Павлюка, підвідділи: кінний під командуванням хорунжого Петра Стадника, гарматний – четаря Мирона Галаня, обозу під керівництвом четаря Івана Сокола). Тоді ж було створено 5-й гарматний полк у складі трьох батарей: поручників Григорія Давида, Осипа Мельниковича і Володимира Колодницького (батарея прибула із Чортківського запасного гарматного полку ОВК). Командиром полку призначено сотника Августина Циганка, начальником штабу – хорунжого Василя Петришина.³⁸  Бригада мала 5700 багнетів, 175 шабель і 6 гармат, розташованих на позиції біля с.Поториця. Вона утримувала фронт на стратегічному північному фланзі Галицької Армії на Сокальщині. Її правим сусідом у районі с. Іваничі була Волинська група армії УНР, а лівим – Угнівська бригада, пізніше перейменована в 9-у Белзьку бригаду.³⁹
Угнівська бригада формувалась на базі місцевої групи сотника Володимира Стафіняка. До її складу увійшли два стрілецькі курені: угнівського поручника Івана Пушкаря (стрілецькі сотні четарів Дмитра Бречка, Осипа Табака, Андрія Шустикевича і скорострільна хорунжого Євгена Миколовича) та Гуцульський курінь з Коломиї під командуванням поручника Петра Шлемкевича, пізніше четаря Степана Васканя ( загинув у бою 21 січня 1919р.). До складу Гуцульського куреня входили сотні четарів Юрія Мельника, Миколи Арсенича, хорунжого Ярослава Чубатого та Івана Лемішка (скорострільна). Після загибелі С. Васканя курінь очолив Мирон Заворотнюк. Невдовзі бригаду поповнив равський курінь поручника Августина Бабія. Крім стрілецьких підрозділів, вона мала кінну сотню четаря Мар’яна Панаса, технічну – поручника Михайла Чіха, сотню польової жандармерії під командуванням хорунжого Модеста Козака, відділ постачання під керівництвом поручника Лева Дорожинського, польовий шпиталь у Кристинополі (тепер Червоноград) на 60 ліжок під керівництвом сотника доктора Лева Сосенка і командира шпиталю сотника Симона Юди. До складу бригади входив 9-й гарматний полк сотника Біркенав, який мав чотири батареї по 4 гармати в кожній і займав позиції під Кристинополем. Всього бригада мала близько 1600 багнетів, 14 скорострілів, 16 гармат. Вона займала фронтовий відтинок від Белза до Угнова. Командиром бригади став сотник Володимир Стафіняк. У березні 1919р. його замінив отаман Богуслав Шашкевич.⁴⁰
Польовими духівниками у першому корпусі були священики, які поруч з вояками несли на плечах тягар війни. Капеланами корпусу були о. Петро Кашуба (загинув у вересні 1919р.), о. І. Лебедович, о.Григорій Рубчак, о. Іван Купріян (помер на засланні в Сибіру), о. Андрій Пшеп’юрський.
Медичну службу в Першому корпусі очолював доктор з фронтовим досвідом Тадей Яцик. Польові шпиталі корпусу були створені в Сокалі (комендант доктор М. Музика), Кам’янці-Струмиловій (сотник І. Білозір), Кристинополі (Л. Сосенко), Радехові (сотник Олександр Подолинський), Бродах (доктор Ф. Біненнвальд). Лікарів в УГА бракувало, не вистачало фармацевтичних препаратів. Все це стало однією з головних причин страшної епідемії тифу восени 1919р., коли медична служба виявилася безпорадною.⁴¹
З лютого 1919 року , коли поляки захопили Белз, на 70 кілометровому відтинку українсько-польського фронту ішли безперервні бої під Угриновом, Варяжем, Белзом, Каровом. Стрільці 5-ї і 9-ї бригад стійко утримували свої позиції. У березні 1919р. Начальна Команда УГА повідомляла: «16 с.м. в районі Сокаль без змін. Між Угновом і Белзом зайняли ми Корчів і знищили станцію, желізничний шлях і міст на захід від Корчева; 17 с.м. в районі Белза ми опустили Корчів. Польський наступ на Остробуж відбито, причім ми положили 1 старшину і 2 легіонерів».⁴²
У березні-травні поляки наступали на інші села Сокальщини, але всі атаки їх стрільці УГА зупинили. Атаки стрільців 5-ої Сокальської бригади на Белз тривали з лютого по травень. Загинуло більше 100 вояків, 400 було поранено. Проте міцно укріплений польською залогою Белз, розташований між двома річками, стрільцям УГА не вдалося здобути.

ТРЕТІЙ ЕТАП  

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ВІЙНИ.

НАСТУП АРМІЇ ГАЛЛЕРА