ст. 28

вишколених вояків генерала Ю. Галлера, яка була однією з кращих збройних формацій Східної Європи. До її складу входило 5 дивізій піхоти, 3 кінні та 7 гарматних полків, танковий полк (114 бойових машин), 7 ескадр авіації, 17 інженерно-саперних сотень та інші підрозділи.⁴³  Згідно з франко-польською конвенцією у польських збройних силах діяло 1000 (за М. Какуріним 2000) іноземних інструкторів.⁴⁴  Командували армійськими частинами армії  Ю. Галлера переважно вищі армійські французькі офіцери (в тому числі й майбутній президент Франції генерал де-Голь). Ще 1 листопада 1918р., в перший день українсько-польської війни, польські провідники домагалися відправки армії Ю. Галлера з Франції до Польщі.  4 квітня 1919р., під тиском французького маршала Ф. Фоша, прийнято рішення про перекинення польських дивізій для боротьби з більшовиками через територію Німеччини до Польщі при умові, що польські вояки не братимуть участі у боях на Західному і українському фронтах.⁴⁵  З прибуттям армії Галлера польська армія налічувала у квітні 1919р. 200 тис. вояків. На той час (у травні 1919р.) Галицька Армія, разом з тиловими частинами, не перевищувала 120 тис. стрільців.⁴⁶
Після взяття литов-ського міста Вільно керівники польського війська розробили план травневого наступу проти Галицької Армії і армії УНР, всупереч обіцянкам, даним державам Антанти, не воювати проти україн-ців. Згідно з планом поляки до середини травня 1919р. мали намір розгромити українське військо на Волині і в Галичині.
Армія Галлера на півночі мала наступати з лінії Ковель – Володимир-Волинський – Грубешів – Тишівці у загальному напрямку на Луцьк – Броди – Красне – Бережани – Тернопіль.
Друге угрупування військ В. Івашкевича завдавало удару на Дрогобич – Стрий – Бучач, щоб вийти у глибокий тил Галицької Армії та з’єднатися з армією Румунії, яка окупувала Буковину. На північно-східному напрямку на Рівне наступала більшовицька Червона Армія.
На першому етапі операції армія Галлера отримала завдання прорвати оборону армій УНР і ЗУНР на відтинку фронту Порицьк – Белз і вийти на залізницю Львів – Броди.
14 травня 1919р. о 4-й год. 30 хв. ранку військо Галлера перейшло у наступ на 250-й км відтинку фронту від Маневич до Львова. 1-а дивізія корпусу Одри завдала удару з Володимир-Волинська на Порицьк (Павлівку) – Іваничі – Заболотці.
Першою прийняла бій Сокальська сотня ГА, яка дислокувалася в Іваничах. Стрільці поручника В.Манька з 5-ї Сокальської бригади відбили три сильні атаки і тільки після спеціального наказу відступили. «Ми були окружені з трьох сторін піхотою галлерівців, набагато чисельнішою від нас, — згадував булавний Семен Гаманюк. — Відступ був дуже трудним, але пляновим і без паніки».⁴⁷  В Іваничах місцеві жителі у 2002р. встановили пам’ятний знак полеглим стрільцям Сокальської бригади.
З боями відводив 9-у Белзьку бригаду отаман Б. Шашкевич. У районі с. Тростянець він силами 2-го Угнівського куреня завдав сильного і несподіваного контрудару легіоністам. У ході бою було захоплено полонених, дві гармати і кілька скорострілів.⁴⁸ 
Можливо, частинам І корпусу ГА О. Микитка вдалося б діяти більш успішно, якби не поразка правофлангового сусіда, Волинської групи армії УНР. Друга дивізія генерала Модельна з Белза і Долгобичева наступала на Кристи-нопіль – Хоробрів. На півдні оперативна група полковника Г.Мінкевича  атакувала оборону 5-ї Сокальської, 9-ї Белзької і 6-ї Равської бригади ГА Першого Галицького Корпусу, але натрапила на впертий опір стрільців на лінії