** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 35

*

«Засумуй, трембіто,
Та по всьому світу,
Що не стало галичан
Сорок тисяч цвіту»,
співали стрільці УГА.
Холодом трагедії віє від тих коротких слів: «помер від тифу на Великій Україні», «загинув від хвороб», «помер від ран». На Придніпрянській Україні тільки Белзщина втратила 7 старшин, 18 підстаршин, 64 стрільці, які померли від різних пошестей й недуг, що десяткували УГА.
~1~ Командування УГА не могло залишити хворих і поранених на поталу ворогові, який далі наступав, тому пішло на підписання 6 листопада 1919 року договору УГА з білогвардійською армією Денікіна. Підписання договору з Денікіним викликало замішання і обурення в правлячих колах УНР і ЗО УНР. Отаман Си-мон Петлюра вимагав розстрілу командуючого УГА, генерала Мирона Тарнавського, уродженця Радехівщини. Але диктатор Євген Петрушевич віддав його до польового суду. Суд виправдав генерала, зваживши на обставини, які змусили його піти на такий крок.
Є. Петрушевич за всяку ціну намагався зберегти рештки УГА для подальшої боротьби за звільнення рідного краю від польських загарбників. Але політична і воєнна ситуація на кінець листопада 1919р. на Україні склалася не на користь українцям. Уряд ЗО УНР, під загрозою денікінського полону, виїхав через Румунію до Відня, а уряд і армія УНР перебралася до Польщі.
Коли більшовики, відтиснувши денікінців, наблизилися до розташування частин УГА, військо опинилося між двома ворожими станами – більшовиками і поляками. На початку 1920р. командування УГА зробило невдалу спробу домовитися з урядом Румунії про перехід війська на її територію.
Тоді старшини УГА В. Музичко і Бірзулі при штабі армії утворили ревком і видали більшовикам командуючого УГА Осипа Микитку та домовилися про злуку УГА з ХІ армією більшовиків. Командуючим УГА став Василь Порайко, а начальником штабу — М. Іванов.
Коли у квітні 1920р. почалася війна більшовиків з поляками, бригади ЧУГА (так в той час називалися УГА) були направлені на фронт. Галичани не хотіли воювати зі східними українцями, які разом з поляками йшли відбивати від більшовиків Київ, тому при першій нагоді перейшли на бік об’єднаних українсько-польських військ. Поляки роззброїли галицькі частини – старшин і стрільців УГА відправили в табори: Пакуличі, Бутовичі, Домб’є, Тухолі, Берестю… Доля їх була трагічна. Багато старшин і стрільців залишилося там навічно.
Після переходу частин УГА на українсько-польську сторону більшовики арештували стрільців і старшин, які були в запасних частинах або на лікуванні. Частину з них розстріляно, інших поміщено в концтабори. Деяка частина стріль-ців після розв’язання УГА вступила до армії УНР, окремі стрільці різними шляхами повернулися в Галичину.
~2~
Так закінчила своє існування Українська Галицька Армія, яка довгий час гідно і жертовно захищала свій край від захланних ворогів. Вона весь час ішла під прапором визвольних ідей – як в Галичині, так і в Наддніпрянській Україні. В ім’я цих ідей на полях битв, у лазаретах і концтаборах Польщі і Росії загинуло 40 тисяч галицьких вояків. Смерть їх не була даремною. Весь світ почув про Україну, про її народ, який боровся за волю, за право жити державницьким життям.
Об’єднані українсько-польські війська у травні 1920р. в боях з більшовиками зайняли Київ, але на більше у них не вистачило сил.

ПІД БІЛЬШОВИЦЬКОЮ ОКУПАЦІЄЮ

Більшовики перекинули з врангелівського фронту 14-у армію і Кінну армію Будьонного на Південно-Західний фронт і контрнаступом змусили поляків поспішно відступити з України. 15 липня 1920 року, коли частини Червоної Армії підходили до Східної Галичини, відбулося проголошення більшовиками Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. Ще раніше, 5 квітня 1920 року, Постановою ЦК КП(б)У при Реввійськраді 14-ої Армії фактично було створено Галревком. У телефонній розмові членів ЦК КП(б)У Х. Т. Раковського і С. В. Косіора з В.П.Затонським, тоді членом Реввійськради 14-ої Армії, висловлена думка: «Стосовно Галревкому на Бюро вирішили сьогодні так: запропонувати Комітету Галичини і Буковини створити Галревком, який, не маючи ніяких прав органу влади, а також

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
19:21, 13 листопада 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464