|
ст. 43
*західні землі Польщі із забороною повернення на батьківщину. По-друге, учасники національно-визвольних змагань 1918-1920рр. не передали синам і онукам інформації про полеглих вояків УСС і УГА. По-третє, через втрату архіву Першого корпусу УГА, навіть у 1930-х роках, після закінчення національно-визвольних змагань 1918-1920-х років, члени ТОВМ Белзщини не змогли зібрати всієї інформації про загиблих і померлих стрільців УГА. Частина стрільців після розпуску УГА залишилася в Радянській Україні, інші вступили в армію УНР. Про стрільців, які залишилися в Радянській Україні або були хворими на тиф, не мали відомостей ні вояки, що повернулися додому, ні родичі тих вояків, які пропали безвісти. По-четверте, таблиці з іменами померлих стрільців УГА, які у 1930-х роках громади кожного села вивішували в церквах і вибивали на плитах, встановлених на символічних Стрілецьких могилах, були знищені у 1940-х роках радянськими окупантами.
Сьогодні встановити імена, обставини загибелі і місце поховання всіх полеглих воїнів УСС і УГА вже неможливо. По Сокальській окрузі Сокальського повіту та частині населених пунктів колишнього Рава-Руського повіту, які тепер входять до складу Сокальського району, маємо дані, отримані шляхом опитування жителів, а також імена загиблих, виписані з газети «Голос з-над Буга», «Жалібної книги», Літопису Червоної Калини та інших літературних джерел. За списками, опублікованими у 1937 році в газеті «Голос з-над Буга», встановлено імена 58 вояків УГА, які померли від ран і хвороб у Сокальській лікарні, а за списками «Жалібної книги» - імена 42 стрільців УГА, які померли від епідемії тифу на Великій Україні. З Літопису Червоної Калини виписано імена полеглих стрільців, уродженців Белза, Угнова, Буднина.
Військові втрати громад сіл і міст Сокальського району та знищених і невідновлених населених пунктів Сокальщини і сіл, які у 1944 році відійшли до Польщі, подані у таблиці 2, не можна вважати повними. Одні громади сіл і міст Сокальщини краще зберегли історичну пам’ять про учасників національно-визвольних змагань українців у 1914-1920-х роках, інші її втратили.
Через втрату національної історичної пам’яті ми не маємо повної інформації про полеглих, померлих від ран і хвороб стрільців УГА в населених пунктах Сокальщини: Волиця (К.), Волиця (Д)., Войславичі, Двірці, В.Мости, Домашів, Добрячин, Карів, Комарів, Копитів, Корчів, Лешків, Лучиці, Острів, Острівок, Перв’ятичі, Піддубне, Скоморохи, Стаївка, Стремінь, Теляж, Угринів, Червоноград (Кристинопіль)…
Зовсім немає даних про загиблих у 1918-1920рр. вояків армії УНР, уродженців сіл Бодячів, Залижня, Княже, Матів, Фусів, Смиків, Шпиколоси, які до Першої світової війни входили до складу Російської імперії. Через розрив зв’язків між поколіннями і втрату національної історичної пам’яті цілий трагічний період боротьби вояків армії УНР за Українську державу випав з історії тих сіл.
ПАМ’ЯТАЙМО ЇХ ІМЕНА
У 1930-х роках громади сіл Сокальщини насипали символічні Стрілецькі могили «Борцям за волю України», встановлювали таблиці з іменами полеглих стрільців УГА на цвинтарях і в церквах. Щороку, у річницю проголошення ЗУНР, священики відспівували панахиди на вічну пам’ять українським героям. Символічні могили борців за незалежність України пробуджували національну свідомість українців, виховували дух непокори і закликали нащадків стрільців УГА до боротьби за ідеали, за які пішли у вічність їхні батьки.
Польські і радянські окупанти розуміли, яке значення для виховання молодих українців у національно-патріотичному дусі мали Стрілецькі могили. Вони руйнували могили, нищили таблиці з іменами стрільців УГА. Люди намагалися переховувати таблиці з іменами героїв, закопували їх у землю, ховали в криницях. Одну з таблиць з іменами полеглих стрільців УГА в с. Конотопи на початку 1990-х років жителі села витягнули з криниці. У 1990 році, коли почалося новітнє українське відродження, жителі села Конотопи
|
|