|
|
|
 |
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Книги | Автори
 Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан
|
| |
РОЗДІЛ ІІ МІЖ ДВОМА ВІЙНАМИ
*Розділ ІІ
МІЖ ДВОМА ВІЙНАМИЗбройна боротьба Січових Стрільців і стрільців УГА за незалежність Української держави у 1918 – 1920-х рр. не увінчалася успіхом. Територію України поділили між собою чотири окупанти. Східну Україну загарбала Радянська Росія, західні українські землі (Галичину, Волинь, Полісся, Холмщину і Підляшшя) окупувала Польща, Буковину і Бессарабію захопила Румунія, а Закарпаття приєднала Чехословаччина. ~1~ На окупованих українських землях окупанти запровадили систему варварського терору проти українського населення. Але терор не зламав бійців за незалежність України. Переможені, але не скорені, Січові Стрільці дотримали взятої на себе присяги: «зійтися знову, коли настане слушний час». І такий час настав у липні 1920р. На остан-ньому засіданні Стрілець-кої Ради у Празі оголошено про створення Української Військової Організації (УВО).81 Стрілецька Рада рекомендувала стрільцям, які перебували за кордоном, повертатися в Україну для продовження боротьби проти окупантів. УВО поставила першим своїм завданням стати зав’язком нової української армії. ~2~ Керівником УВО став полковник Євген Коновалець. А ядром Української Військової Організації були найбільш загартовані в боях стар-шини і стрільці українських армій.
УВО розвинула на теренах Західної України широку революційну діяльність, закликала не визнавати законною окупацію Польщею західноукраїнських земель. У зв’язку з цим УВО організувала масові акції непокори українців польській владі: 1. Бойкот присяги на вірність польській державі. 2. Бойкот загального перепису населення в листопаді 1921р. 3. Бойкот набору до польського війська у грудні 1922р.82 До всіх цих акцій пасивного опору долучилося все українське суспільство.
До активних форм спротиву польській владі залучалися члени УВО: це були саботажні акції - нищення майна польських панів, руйнування комунікацій, індивідуальний терор проти представників окупаційної влади та збройні виступи… Перші саботажні акції на Сокальщині почалися вже навесні 1922р., але найбільше поширилися влітку і восени 1922р. В цей час почастішали підпали скирт і будівель польських поміщиків і колоністів, напади на державні установи. 18 червня було кинуто бомбу в поліційну станицю в Угнові.
Окремою бойовою акцією був партизанський рейд під командуванням четарів УГА Степана Мельничука і Павла Шеремети. Група з 50 бойовиків 15 жовтня 1922р. перейшла через повіти Зборів, Бережани, Підгайці, Бучач, Борщів, Чортків на Тернопільщині, палячи по дорозі оселі польських дідичів і польських колоністів, вбиваючи польських поліцаїв і жандармів. Рівночасно така група появилася в Сокальщині і перейшла на Тернопільщину. Третя виринула на Брідщині і Збаражчині. Дідичі і польські жандарми зі страхом втікали до міст. 25 жовтня повстанські групи поділилися на гуртки по 5 – 6 чоловік. 28 жовтня дійшло до завзятої боротьби між польською поліцією і однією з груп у лісі коло с.Барані Перетоки у Сокальському повіті, в якій вбито одного чоловіка і одного поранено.83 Польському військовому відділові вдалося зловити Степана Мельничука, організатора загону Павла Шеремету і членів УВО, організаторів і командирів сокальської групи повстанців — Василя Крупу та Романа Луцейка. Воєнно - польовий суд засудив їх на кару смерті. С.Мельничука і П. Шеремету розстріляли в Чорткові, а В. Крупу і Р. Луцейка
|
|
|
|
