| |
cт. 48
*– у Львові.84 Місце народження організаторів і командирів повстанських груп не встановлене, але є цілком очевидним, що В. Крупа і Р. Луцейко були уродженцями Сокальщини. Польська влада жорстоко розправлялася з активними членами УВО, стрільцями УГА.
Поліція арештувала у 1922р. і тяжко побила стрільця УГА Павла Ткачука із Завишня. Від побоїв він помер. Громадськість Сокальщини гідно вшанувала героя. В останню дорогу Павла Ткачука проводжали тисячі жителів Завишня, Сокаля і навколишніх сіл.
Щоб закріпити полонізацію західноукраїнських земель, польський уряд 15 липня 1920р. видав указ про примусовий викуп поміщицької землі. Право на викуп землі мали польські осадники, колишні легіонери польської армії. Осадники займали найродючіші землі, розбудовували хутори. Польські колонії виникають біля Свитязева, Острова , Стенятина, Волиці Комаревої, Пристані… Осадники мали зброю, об’єднувалися у військові і напіввійськові організації «Стшелєц».
У міста і села Сокальщини польська влада направляла з корінної Польщі державних службовців, поліцаїв, вчителів, військових офіцерів, священиків римо-католицького обряду. Вони робили всякі утиски українцям: закривали читальні, школи з українською мовою навчання, забороняли діяльність спортивно-патріотичних організацій «Січ», «Луг», «Пласт», проводили дискримінаційну політику при прийомі українців на державні посади, на залізницю, в школу, створювали обмеження при вступі у вищі і середні навчальні заклади. Як протест проти полонізації краю і дискримінації українців, УВО відновила саботажні акції. В листопаді 1929р. знову горіли скирти зі збіжжям на польських фільварках у Волиці Комаревій, в Поториці… Винних у підпалах ні польська поліція, ні таємні агенти не знаходили.
Серед молоді Сокальщини УВО масово поширює підпільні націоналістичні видання: «Сурма», «Розбудова нації», «Юнак» й інші часописи. За приналежність до УВО, поширення націоналістичної літератури польська поліція 26 вересня 1930р. арештувала в Сокалі студента права Володимира Стефанишина, учнів гімназії Андрія Тхора з Яструбич, Теодора Цвікулу з Нісмич, Івана Бойка з Тартакова, Павла Сосновського з Добрячина.85 Їх звинуватили в антидержавній діяльності, підготовці до збройної боротьби проти польської держави і відриву від неї східних земель.
Не будучи в силах зупинити наростання революційно-патріотичного піднесення серед українського населення Східної Галичини, польська влада вдалася до пацифікації (умиротворення) українців. З 27 вересня по 15 жовтня 1930р. два ескадрони 6-го полку із Жовкви проводили каральну акцію майже в усіх селах Сокальщини. Кінні стрільці влаштували масове побиття національно – свідомих селян, студентів, нищили майно господарів, книги бібліотек «Просвіти», товари в українських кооперативах. Цю ганебну каральну акцію – побиття невинних людей – засудила прогресивна громадськість світу. Пацифікація не принесла жодної користі польській державі, а ще більше спричинила ускладнення відносин між українцями і поляками.
ЗАРОДЖЕННЯ ОУН
Наприкінці1920-х років виникла потреба створення окремої від нелегальної військово-бойової організації УВО політичної організації націоналістів. 28 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся Перший конгрес українських націоналістів, в якому взяли участь представники від різних українських земель і з-за кордону. Конгрес проголосив створення Організації Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН одноголосно було обрано полковника Євгена Коновальця.
У заключному слові Є. Коновалець окреслив головне завдання ОУН. Він, зокрема, сказав: «Я не знаю, чи і на скільки нам пощастить розвинути те діло, за яке ми ось тут прийнялися. Це залежатиме від праці, зусиль, послідовності, жертовності нас усіх. І це залежатиме від того, наскільки ми нашу справу зуміємо зробити зрозумілою всьому українському громадянству… Сьогодні ми тільки окреслили наші завдання і прийняли добровільне зобов’язання боротися і добитися віднови Самостійної Соборної Української Національної Держави на всіх просторах життя українського народу. Як учить нас досвід цілих українських поколінь, можемо цього досягнути тільки революційними, ніколи не еволюційними шляхами… Спротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські… Хочу вірити, що завдання, які в нашій програмі ми собі окреслили, зуміємо, як мужі, виконати».86 На першій конференції ОУН в лютому 1929р. у Львові Крайовим Провідником був обраний Богдан Кравців. Всі українські землі поділено, згідно організаційної схеми ОУН, на краї і округи. Галичина і Волинь об’єдналися в один край під назвою Крайова Екзекутивна ОУН на західноукраїнських землях (КЕ ОУН ЗУЗ). Західноукраїнські землі поділено на 10 округів: 1. Львівська, 2. Стрийська, 3. Стані-славівська, 4. Коломийська, 5. Бережанська, 6. Тернопільська, 7. Перемиська, 8. Сокальська, 9. Луцька, 10. Рівненська. Округи було поділено на повіти, повіт ділився на райони, район – на підрайони, що охоплювали 5-7 сіл, а найнижчу клітину ОУН становили «п’ятки» або «трійки». В селі дві – три «трійки» очолював станичний, в районі – підрайонний.
На початку 1930-х років в усіх селах і містах
|
|
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
