** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 49

*

Сокальщини виникають осередки ОУН. До організації націоналістів вступала молода генерація, сини стрільців УГА, майбутні вояки Української Повстанської Армії. Про створення осередку ОУН в с. Завишень розповів у своїх спогадах член ОУН, стрілець УПА Іван Гудко: «Одного разу вечером до мене підійшов один із старших хлопців і дав прочитати брошуру. Брошуру я прочитав, а декалог вивчив напам’ять. Іншим разом той хлопець сказав, щоб я прийшов вночі до фігури знесення панщини. Коло фігури я застав старшого хлопця і ще двох моїх ровесників. Ми прийняли присягу, проказали декалог і стали симпатиками, а відтак членами «Юнацтва» – молодіжної організації ОУН. Так зав’язалося молодіжне звено ОУН. Наша «трійка» знала тільки звенового, а звеновий – старшого звенового. Така система конспірації виправдала себе, бо коли виникли арешти членів ОУН на Сокальщині, то в сусідньому селі Поториці  арештували у 1938р. 22 членів ОУН, а в нас тільки ~1~ двох: станичного Василя Космину і Михайла Литвина. Вони нікого не видали, і більше арештів польська поліція у селі не проводила. На сходинах члени «трійки» вивчали історію і географію України, читали газету «Сурма», журнал «Розбудова нації», розбирали й чистили кріси й пістолі (переважно старі), готувалися до майбутньої боротьби за незалежність Української держави».
У 1930-х роках ОУН стала найбільш масовою організацією на Сокальщині. Члени ОУН впорядковували могили стрільців УГА, насипали символічні Стрілецькі могили національним героям, які полягли в боротьбі за Українську державу, організовували протести, маніфестації і саботажні акції. На Стрілецьких могилах, насипаних ночами українськими патріотами, ОУН започаткувала масове демонстративне відзначення річниць славних боїв та масові панахиди. Політичний характер культу Стрілецьких могил польська окупаційна влада скоро зрозуміла. Польська поліція і націоналістична польська молодь розганяли учасників демонстративних панахид на могилах героїв, розкопували Стрілецькі могили, нищили таблиці з іменами полеглих. «Варварське збезчещення могил українських героїв поляками викликало хвилю обурення серед усіх українців. В обороні українських героїв ставали навіть жінки, дівчата і малі діти, загороджуючи своїми грудьми шлях польській поліції, що намагалася руйнувати могили».87
ОУН ініціювала у 1930-х р. нищення польських прапорів на державних установах і вивішування національних прапорів на куполах церков, школах, розповсюдження листівок, написання на мурованих будівлях гасел: «Хай живе ОУН!», «Геть наїзників!», «Хай живе Україна!»
Вранці 1 листопада 1932 року Сокаль прокинувся під синьо-жовтим прапором. Він розвівався на найвищій бані церкви св. Апостолів Петра і Павла, викликаючи небачену тривогу у польської поліції, яка майже весь день шукала верхолаза, який зняв би прапор.88  У 1934 році під час Воскреслої Утрені у Велику суботу вивішено на хресті середньої куполи угнівської церкви український прапор. Міщан огорнула велика радість. Всі вітали себе: «Христос Воскрес!», «Воскресне Україна!». Вістка про це розповсюдилася по всій Угнівщині. Поліція намагалася всіма способами зняти прапор. Але було це дуже небезпечно. Зняли його вночі ті, що повісили, а угнівцям пояснили цю подію так: «На Воскресіння воскрес наш прапор, а на Вознесення вознісся на небо.»89
На початку квітня 1934р. в Угнові  відбулися саботажні акції – перетинання телефонних і телеграфних дротів, а в Карові застрелено агента поліції. Саботажні акції продовжувалися. 15 липня 1934р. в Угнові здійснено збройний напад на постерунок польської поліції.
За період від квітня до 15 липня 1934р. поліція арештувала понад 150 чоловік, деяких заарештованих тяжко побито. Заарештованих засуджено загалом на 160 років тюрми. В концтабір Береза Картузька ув’язнено доктора Івана Козака та магістра Володимира Петришина.90
Широкого поширення в селах Сокальського повіту набула шкільницька протестна акція проти засилля польської мови у школах, до якої долучилися діти. Українські патріоти нищили в школах портрети державних польських діячів               Ю. Пілсудського та Мосціцького, вивішували портрети національних героїв Біласа і Данилишина, зривали атрибути польської держави. У травні 1933р. польська поліція арештувала в Борятині молоду українську вчительку Катерину Мусій і жителя села Івана Мусія за звинуваченням у розповсюдженні націоналістичних листівок і

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
08:26, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464