** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 59

*

формуватися групи добровольців УНРА, які ставлять перед собою завдання: самооборона українського населення від німецьких, радянських й польських загарбників. Так виникає мережа відділів самооборони, які приймають назву Українська Народна Самооборона. УНС – це ще не повстанська армія, бо її члени не перебували постійно при зброї, а залучалися до бойових акцій у випадку необхідності. На другому етапі боротьби проти німців самооборонні відділи формуються у постійно діючі збройні загони, які у 1942р. отримали назву Українська Повстанська Армія (УПА).
Перші відділи УПА зорганізувалися на Волині і Поліссі, де окупаційний режим німців був жорстокіший, ніж в Галичині. Крім того, на Полісся проривалися з Білорусії радянські партизанські з’єднання Ковпака, Медвєдєва, Федорова, Дяді Пєті, Наумова, Вершигори, направлені Українським Штабом Повстанчого Руху (УШПР) не так для боротьби з німцями, як для поборювання українського націоналістичного підпілля. «Опорою ~1~ для большевицьких партизан на Поліссі і Волині стали польські колоністи», — пише Петро Мірчук. – Тут польські  колоністи повели боротьбу всіма засобами проти місцевого українського населення, коляборуючи в тому відкрито з німцями, зокрема, з німецьким гештапо та більшо-виками».122  В такій ситуації Провід україн-ського підпілля дав дозвіл на масовий збройний виступ на всіх теренах України. На Поліссі і Волині самооборонні відділи ОУН(б), ОУН(м) і Поліської Січі Боровця об’єднуються у військові загони під назвою: УПА – Північ, УПА – Південь, УПА – Захід, УПА – Схід. Об’єднання всіх повстанських армій під проводом ОУН(б) не завжди проходило добровільно. Після об’єднання відділів УПА Провід ОУН(б) призначив у листопаді 1943р. Головнокомандуючим УПА Романа Шухевича «Тараса Чупринку». Одночасно на нього були покладені обов’язки Голови ОУН(б).
Кожну групу УПА очолював командуючий зі своїм штабом, який складався з кількох відділів: оперативного, політичного, бойової підготовки, зв’язку, санітарного і господарчого. При командуючому функціонував відділ Служби безпеки (СБ)  як контррозвідувальний і розвідувальний орган. Група УПА складалася: з куренів – 300-400 стрільців, сотень – 100-136 стрільців, чот – 20-40 стрільців, роїв – 7-13 стрільців.
Східна група УПА дислокувалася у частині районів Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Черкаської і Кіровоградської областей.
Західна група УНС (у 1943р. створювалися відділи Української Народної Самооборони) дислокувалася на території Східної Галичини (Львівської, Дрогобицької, Івано–Франківської областей).
Північна група УПА дислокувалася у Рівненській, Волинській областях.
Південна група УПА дислокувалася на півдні Рівненської і в північних районах Тернопільської областей. Формування Південної групи УПА почалося наприкінці травня 1943р.
Одним із організаторів Української Повстанської Армії на Волині, Поліссі і в Галичині був шеф штабу УПА – Північ, член головного штабу УПА з 1943р. по квітень 1949р., командуючий УПА – Захід з 26.01.1944р. полковник Василь Сидор «Шелест», уродженець Спасова. Групи УПА – Північ і УПА – Захід змушені були боротися на три фронти: проти німецьких окупантів, радянських партизанів і польських шовіністів, які грабували українське населення, палили села і вбивали  невинних людей.
З особливою жорстокістю розправлялися гітлерівці з українським населенням на території так званого «Рейхкомісаріату «Україна».
Коли у 1942р. почалися облави і виникла небезпека вивезення молоді села Княже (до 1963р. входило до складу Горохівського району Волинської області) на примусові роботи до Німеччини, патріоти села пішли у підпілля. Молодь добровільно вступала в ряди УПА. Село Княже стало столицею партизанського руху на теренах Горохівського району. Звідси вийшли видатні провідники національно – визвольних змагань ОУН – УПА: сотник Олексій Мельник «Чорноморець», окружний Провідник ОУН Горохівщини і Володимирівщини Дем’ян Чех «Зимний».
Із активізацією повстанського руху на Волині гестапівці у 1942р. арештували кілька десятків жителів села. Родичі арештованих попросили священика Олександра Ковалевського написати листа до гебітскомісара з проханням звільнити невинних людей. Прохання підписали                                         о. О. Ковалевський, директор школи Скрипник, староста села Петро Кінах. Гестапівці прийняли листа, але попередили, якщо з арештованими щось трапиться, то першими розстріляють підписантів прохання. Ув’язнених утримували в концтаборі в                с. Любачівка. Коли загони УПА розбили охорону табору й звільнили 750 в’язнів, німці виконали свою «обіцянку»:  жорстоко розправилися з поручителями і невинними заручниками.123


 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:40, 29 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567