cт. 62
*УПА замкнули їх у «котлі» в Гурбенських лісах. Спроба оточених частин УПА в ніч з 23 на 24 квітня пробитися з оточення не вдалася. Необхідно було приймати бій. Війська УПА зайняли оборону на відтинках: Мости – Будки – Гурби – Майдан – Святе – Мощаниця – Обгів.132
24 квітня більшовики почали обстрілювати відтинок «Сторчана» з гармат і мінометів. По кількахвилиннім барабаннім вогні артпідготовки вони кинулися до атаки. Заклекотіли повстанчі кулемети, несучи смерть ворогам, затахкали міномети, загриміли наші чотири гармати, проріджуючи ворожі лави… Большевики не видержали повстанського обстрілу. Вони панічно втекли. Та мало кому з них пощастило вирватися з-під влучних повстанських куль.
Після короткої перерви большевики при допомозі танків повели другу атаку – вже на всіх відтинках повстанчої оборони. Відділ командира «Яструба» не видержав шаленого тиску ворога і відступив. За ним відступив відділ «Залізняка». Курінь «Сторчана» попав в оточення. Розгорілася страшенна, нерівна боротьба. Геройськи оборонялися повстанці до години 11-ої. Врешті не стало набоїв. Хто не загинув від ворожої кулі, той останнім набоєм стрілявся сам. Ніхто не здавався живим. Всі загинули по-геройськи разом з командиром «Сторчаном».
За цей час поставлено другу лінію оборони. На південний відтинок перекинуто відділ Андрія Шума, який зайняв Гурбенську гору і по-геройськи тримав її до вечора. Аж під вечір більшовикам вдалося при допомозі танків відкинути відділ А. Шума зі становища на горі. Інші відтинки скріплено куренями «Довбенка» і «Бувалого». Завзятий бій на всіх відтинках тривав до ночі. Всі большовицькі атаки в намаганні знищити наші війська заломилися об геройську повстанчу оборону.133
Командування УПА, обмежене у набоях і продовольчих запасах, ухвалює рішення про прорив оточення. Польовий шпиталь було розформовано. Легко ранені бійці долучилися до бойових загонів, а важкопоранені разом з цивільним населенням відійшли вглиб лісу і мали просочитися через лінію фронту, поки основні сили відвертали увагу
військ НКВС.
Вранці 25 квітня повстанці трьома групами з боєм почали виходити з оточення в районі села Буща. Цей прорив увійшов в історію як «Бущанський прорив». Для знищення сил повстанців в районі с. Буща радянське командування направило додатково 5 танків і кілька сотень піхоти. Однак їх атака була відбита. Усім куреням вдалося вирватися з оточення, хоча курені «Мамая» і «Довбенка» зазнали значних втрат. Вирвавшись з оточення у Гурбенському котлі, частина відділів УПА відступила в Суражські ліси, а головні сили взяли напрям на Полісся у район Клевані.
Радянським окупантам не вдалося виконати поставлене завдання – повністю знищити сили УПА – Південь і УПА – Північ.
Битва під Гурбами – це найтриваліша і найбільша за масштабами битва, яку вела Українська Повстанська Армія за весь період свого існування. Вояки УПА проявили в цих боях високий моральний дух і нечуваний героїзм. Вони боролися ~1~ не за життя ,а на смерть, й не посоромили повстанської зброї.
Позитивну роль у керівництві відділами УПА під Гурбами і виведення їх з оточення відіграв шеф штабу УПА – Південь, Крайовий Провідник ОУН, уродженець Сокальщини Василь Процюк «Кропива». Важких ударів довелося зазнати частинам УПА – Південь. 13 травня 1944 року під час облави солдатів НКВС Василь Процюк «Кропива» загинув у с. Кордишів Шумського району Тернопільської області (у криївці підірвав себе разом
|