| |
ст. 63
*з одним повстанцем гранатою). Похований у
с. Кордишів під двома березами. 6 листопада 1994р. перезахоронений з шістьма повстанцями у
м. Шумськ Тернопільської області.
А на місці запеклих боїв повстанців УПА – Південь і УПА – Північ в урочищі Гурби у Здолбунівському районі на Рівненщині в травні 2007 року відкрито Пантеон полеглих героїв.
РЕОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
Двомісячні великі бої частин УПА – Південь, в яких радянські війська наступали цілими дивізіями з усіма родами зброї до важких гармат, танків і літаків, забрали надзвичайно багато жертв. Втрати в людях повстанських відділів були такі великі, що Головне Командування вирішило розформувати УПА – Південь, включивши частину тих відділів в УПА – Захід та УПА – Північ.
Трагічна доля групи УПА – Південь заставила Головне Командування змінити тактику переходу фронту. Виявилося, що великі бої силами кількох чи кільканадцятьох куренів УПА забирають надто багато жертв. Тому літом 1944р. всі частини УПА дістають наказ розчленуватися на відділи не більше як по дві сотні і перейти в Карпати або більші ліси, а в районах малих лісів розчленуватися на чоти, а то й рої.134
Ця тактика виправдала себе. Не зустрічаючи на своєму шляху великих з’єднань повстанських сил, Червона Армія не вступала у бої з малими відділами. Та й сама УПА не воювала з солдатами Червоної Армії, а з спецвідділами військ НКВС – НКДБ.
У Галичині, на території Львівської, Івано-Франківської, частині Тернопільської областей, які досі вважалися тилом УПА, на початку 1943р. посиленими темпами починають формуватися загони Української Народної Самооборони (УНС). Причиною, що змусила перевести основні частини УПА в Галичину і сформували загони УНС, було те, що навесні 1943р. в Галичині з’явилися значні сили польської Армії Крайової (АК), перекинуті з центральних районів Польщі, та радянські партизанські загони, які намагалися не допустити посилення національно – патріотичних сил, а також активізація боротьби німецьких окупантів з УНС. Малочисельні загони УНС, які формувалися в населених пунктах, не могли самі затримати великі, добре озброєні загони АК та радянських партизанських з’єднань Ковпака, Медведєва, Федорова, Шукаєва, Наумова, які нападали на українські села, вбивали національно-свідомих патріотів, грабували і нищили майно західноукраїнських селян.
У січні 1944р., з метою централізувати повстанські сили, Українську Народну Самооборону зараховано до складу УПА. З неї було утворено військову бойову групу УПА – Захід, командиром якої призначено уродженця Сокальщини, полковника Василя Сидора «Шелеста». Із включенням бійців УНС до УПА чисельність особового складу вояків УПА – Захід зросла багатократно. В УПА вступала молодь добровільно і охоче, тому що це була народна армія, яка захищала свій народ, і воювала на своїй ~1~ території проти зайшлих окупантів. Вона не мала підтримки ззовні – ні політичної, ні матеріальної, ні воєнної, а здобувала зброю і амуніцію в боях з ворогами.
На Сокальщині найбільше поповнення в УПА припадає на 1944р., коли в Західну Україну вдруге прийшла Червона Армія.
Група УПА – Захід поділялася на шість Воєнних Округів (ВО): 1. ВО «Лисоня» – терен Тернопільщина по Дністер; 2. ВО «Говерла» – Гуцульщина і Буковина; 3. ВО «Чорний Ліс» – Станіславівщина (Івано-Франківська область); 4. ВО «Маківка» – Стрийщина, Дрогобиччина, Самбірщина; 5. ВО «Буг» – Львівщина; 6. ВО «Сян» – Закерзоння (Холмщина, Західна частина Сокальського повіту, так зване Сокальське Закерзоння, Підляшшя, Надсяння).
Воєнні Округи в свою чергу ділилися на Тактичні Відтинки. На території сучасного Сокальського району та населених пунктів і колишнього Сокальського повіту (з 1939р. по 1951р. – Грубешівського повіту) діяли військові відділи: 1. ТВ УПА «Данилів» (ІІІ округа ОУН – повіти Біла-
|
|
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
