ст. 65

рідних на небезпеку переслідування, приймав, як колись за козацьких часів, прізвисько, зване псевдо. Це були, наприклад, імена історичних осіб: «Гонта», «Залізняк», «Гамалія», назви рослин – «Кропива», псевдо могли відображати характер, фізичні дані вояка «Дуб», «М’яч», були й екзотичні , жартівливі псевдо: «Чорне море», «Лиходій»…
У зв’язку із зміною адміністративних меж районів після приходу Червоної Армії у липні 1944р. проведено також реорганізацію структур ОУН.
 Сокальську округу ОУН поділено на три надрайони: Радехівський, Кам’янко-Буський, Рава-Руський. В Радехівський надрайон увійшли Сокальський, Радехівський, Лопатинський райони, у Кам’янко-Буський надрайон — Кам’янко-Буський, Новомилятинський, Новояричівський і Куликівський райони; у Рава-Руський надрайон – Рава-Руський, Жовківський, Великомостівський, Магерівський райони. На Закерзонні в третю округу ОУН ввійшли Біла-Підляський, Томашівський, Холмський, Грубешівський (західна частина колишнього Сокальського повіту) та частково Томашівський повіти.
До моменту встановлення польського східного кордону в липні 1944р., сітка ОУН на західних окраїнах українських земель не виділялася від загальної структури українського підпілля. Але вже у лютому 1945р, після зимового наступу Червоної Армії, кордон вже існував. Все це не дозволяло відділам УПА переходити через радянсько- польський кордон, переривалися організаційні зв’язки. У цій ситуації Головне Командування УПА утворило окремий Крайовий Провід ОУН на чолі з Ярославом Старухом «Стягом» і вивело з підпорядкування ВО «Буг» (командир підполковник Василь Левкович «Вороний»), призначивши підполковника Мирослава Онишкевича «Ореста» командуючим ВО «Сян». У складі ВО «Сян» діяло 4 курені – 17 сотень, приблизно 1500 вояків, старшин і підстаршин. Підтримку УПА ВО «Сян» надавали СКВ, які знаходилися у кожному селі. Ці структури діяли до кінця 1947р., коли українські землі Закерзоння обезлюдніли.

ВІДПЛАТНІ АКЦІЇ УПА
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ФРОНТ

Крім антинімецького і антирадянського, існував ще один фронт боротьби ОУН-УПА. У 1943р. українці були втягнуті у нещадну війну з поляками на землях так званого Закерзоння, які намагалася контролювати підпільна Армія Крайова (АК). Поляки розв’язали справжню  війну проти українського населення з вбивствами громадських діячів, представників інтелігенції й підпалами сіл.
Польські шовіністи навіть не допускали права українців на свою державність, а звернення ОУН до керівництва польського підпільного руху створити спільний антигітлерівський фронт ігнорували.
Польський еміграційний уряд в Лондоні не позбувся мрії про включення території Західної України до складу післявоєнної Польщі. Прем’єр-міністр польського емігрантського уряду генерал Сікорський на переговорах зі Сталіним, в присутності генерала Андерса, які відбулися 1 листопада 1941р. в Кремлі, під час обіду, підняв питання
східних кордонів Польщі. Наведемо коротко стенограму розмови Сталіна і Сікорського:
Сталін:  Ми не повинні сперечатися про кордони.
Сікорський:  Ви ж самі заявляли, що Львів є польське місто.
Сталін:  Про це будете говорити з українцями, а не з нами.
Андерс:Багато українців є германофілами… Вони під час відступу Червоної Армії   стріляли до її вояків.
Сталін:  Так. Але це були ваші українці – не наші. Разом з вами ми повинні покінчити з ними  в майбутньому назавжди.
Сікорський:  Для мене не є важливими українці, але територія… (документ № 160)¹³⁷
Полякам не потрібні були українці, а їх територія. І разом зі Сталіним вони збиралися їх винищити. І таке ставлення до українців спостерігається з 1941 року. З того часу починається планове винищення українського населення.
Перший етап цієї акції (1942-1943рр.) охоплює знищення провідного активу українців. У 1943р. полягли від бойовиків польських підпільників АК голова УДК в Грубешеві Микола Струтинський, адвокат, службовець магістрату в Грубешеві Михайло Павлюк з Угринова, урядовець Мирослав Пшеп’юрський з Хороброва, війт Омелян Васьків з Белза, війт Кохан Кіндрат і його дружина Анастасія з Коркова, національно-свідомі українці Козак Степан та його сини Іван і Йосип… Жертвами польських банд стають вчителі, лікарі, священики.
На другому етапі (1943-1944рр.) польські банди АК «Рися», «Басая» проводять сплановані акції на знищення цілих сіл і вирізування всього населення, в тому числі дітей і жінок. Так, 13-14 березня 1944р. організовані польські банди спалили 14 українських сіл, розстріляли або замордували 1500 українців, серед яких 70% були діти і жінки. У Холмському і Грубешівському повітах у с. Сагринь спалено 260