** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 67

*

повернути цей терен. З глибини Польщі підійшли нові підкріплення для польського підпілля. Біля                            с. Діброва сотня «Вовки» командира «Ягоди» розбила батальйон АК «Віктора» й нанесла польським відділам великих втрат. Надалі на річці Гучва і частині території на захід від неї аж до приходу Червоної Армії тривали безперервні бої з поляками
Наприкінці травня 1944р. командування АК зосередило у Білограйському лісі дивізію чисельністю до 15 тис. чоловік, щоб через Яворівський полігон пробратися до Львова. Німецька розвідка виявила скупчення польських сил, і німці кинули проти них дивізію СС, складену з тюркських народів. Поляки втратили біля 3 тис. чоловік убитими.141  Рештки дивізії розсіялися.
Активність відділів УПА викликала також облави німецьких військ проти українських партизанів. Великі бої з німцями підрозділи УПА вели в Карові та у лісі біля хутора Вандзін, де українські повстанці зберігали запаси зброї. В обидвох випадках відділи УПА відбили наступ німців. Героєм боїв на Холмщині і в Сокальському Закерзонні став командир сотні «Вовки», колишній старшина дивізії «Галичина», уродженець Тернополя курінний Мар’ян Лукашевич «Ягода». Вдячне українське населення складало про нього пісні.
По Холмщині, понад тихим Бугом,
Де чайка об воду черкає крилом,
Там пісня лунає про «Ягоду» - Друга,
Там слава про нього літає орлом.

Його пам’ятає Посадів і Наброж,
Діброва, Черничин і Мірче й Крилів,
Його пам’ятає Махнівок і Варяж,
Він всюди нещадно громить ворогів.

Лети наша, пісне, по всій Україні,
В зелених Карпатах, донецьких степах.
До бою правого, до бою ставаймо,
Бо помсти жадають повстанські серця.

Про «Ягоду» пісню заспіваємо,
Про «Ягоду», – батька, героя, бійця.

Автор пісні – Віктор Сторожук «Тарас», писар, вістун відділу УПА «Вовки», уродженець Вінничини. Цю пісню співали не лише воїни УПА курінного «Ягоди», але вся Холмщина і Сокальське Закерзоння. Він донині живе в пам’яті українців Холмщини і Сокальщини.
22 грудня 1944 р. на хуторах Кузьмин біля Грубешева, у лісі і під лісом відбувся бій відділу УПА з більшовиками. У цьому бою впало убитими 18 більшовиків (між ними один майор, один лейтенант, один молодший лейтенант, кількох підстаршин і рядовики) з гарнізону НКВС у Грубешеві.
У цьому бою загинув також командир відділу УПА «Карпо» Павло Пилипчук, нар. у 1914р.в
с. Новий Двір Сокальського повіту. Він закінчив народну школу. Зимою 1943/44 рр. прибув на Холмщину боротися проти польсько-німецького терору. Брав участь у всіх боях на Холмщині. Любили його стрільці й населення.
На короткий період, з травня по серпень 1944р., на звільнених від окупантів територіях встановився спокій. Українські селяни займалися господарством, працювали школи, члени підпілля ОУН копали криївки, заготовляли запаси харчів і зброї для відділів УПА. «Швидке наближення радянсько-німецького фронту застало відділи УПА на малозалісненій території. Сотня «Вовки» в селі Наброж змушена була вступити в бій з відступаючими німецькими військами. На допомогу їй прийшли стрільці сотні «Громового» і «Голуба». Після декількох годин бою німці кинули проти наших частин близько 60 танків і підкріплення піхотою. Лише завдяки тому, що в першій фазі бою наші частини захопили три танки, якими згодом змогли забезпечити відступ, і що німці обмежилися єдино до прочищення шляху, відділи УПА не були там розбиті цілковито. Цілою вийшла лише сотня «Громового». Інші ж мали близько 50 чоловік убитими і мусили розчленуватися, щоб пробитися»142 , – писав командир УПА ТВ «Данилів» Євген Штендера.
Відділи УПА переходили фронт на Закерзоння розчленовано, малими відділами. Сотні «Галайда», «Сіроманці», «Яструба»  перейшли фронт на Волинь і в Галичину. На Холмщині і в Сокальському Закерзоння залишилися відділи УПА, організовані на теренах Закерзоння. Вони продовжували боротьбу в нових умовах з військами НКВС, польською Міліцією Обивательською (МО) і ВП.


СЛІДАМИ ПОМИЛОК І ЗРАДИ


У серпні 1944 року, після захоплення території Холмщини і Сокальського Закерзоння більшовиками, по річках Західний Буг і Солокія встановлюється кордон між СРСР і Польщею. Вздовж кордону, через кожні 2-5 км, радянські прикордонники розміщують сильні прикордонні застави з загонами по 30-100 чоловік. В Сокалі діє командування прикордонних військ, а у Ванові і Грубешеві — прикордонні комендатури.
На теренах Сокальського Закерзоння і Холмщини в прикордонній смузі, в трикутнику між р. Бугом, Солокією і Гучвою, НКВС і Міліція Обивательська організовують мережу сексотів. У таких умовах тут діють відділи Української Повстанської Армії Тактичного відтинку «Данилів» Холмської воєнної

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
10:43, 15 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464