** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

ст. 70

*

правильно оцінити обстановку, втратив керівництво сотнями. Вже першого дня в ході безперервних боїв командири не зуміли  встановити дійових зв’язків між чотами і роями на рівні сотень. Командири сотень та чот змушені були приймати рішення самостійно і не завжди правильні. Розсіяні групи новобранців, залишені самі на себе, металися у вогненному кільці оточення і ставали жертвами добре навчених для проведення подібних операцій загонів НКВС і НКДБ. Відділи повстанців чинили їм запеклий опір. Окремі частини  куреня  проривали  кільце оточення, завдавали великих втрат ворогові. Але сили були нерівні. Кільце оточення знову стискалося. Курінь загинув. Зрада зародилася в день переправи куреня через Буг, коли «Юрченко»  зрозумів масштаби катастрофи куреня і, боячись відповідальності за втрату людей, наважився на зраду. Я. Мелящук згадує, що стрільці бачили «Юрченка» на другий день в Грушівському лісі розгубленим, вже без парадного мундира, коли він ховав документи за пазуху і викинув командирський планшет у кущі.  Це також підтверджує повстанець Іван Сич (м. Сокаль), який на другий день, після ранкового збору відділів куреня у с. Самоволя, бачив, як «Юрченко» тікав з охоронцями на бричці в напрямку с. Жджари. Фактично, в Самоволі «Юрченко» покинув курінь і мав намір здатися. Командири сотень наказали стрільцям малими групами пробиватися на свої терени. Останнім бачив за Бугом «Юрченка» стрілець Василь Легенький (с. Завишень) у лісі недалеко с. Жджари. Перед початком бою «Юрченко» лежав у рові з тілоохоронцем за кілька кроків від нього. Повстанці прийняли бій і відбили наступ ворога. По закінченні бою стрільці шукали командира, але «Юрченка» ніде не було.
«Стрибок»  П. Вуткевич,  односельчанин «Юрченка», згадував: «У сотні «стрибки» вели між собою розмови про те, що «Юрченко» здався з тілоохоронцями органам НКВС в с. Заболотці (фактично с. Новина) Іваничівського району. Він послав дядька, в якого заховався, до прикордонної комендатури в с. Жджари, щоб прикордонники забрали його з криївки. «Стрибки» ще говорили, що дуже швидко  «Юрченко»  повернувся з Києва. Не інакше, як його возили туди літаком». П. Вуткевич, на той час стрілець першої чоти сотні «Тигри», повернувшись з рейду за Буг через півтора тижні в Себечів на лікування,пізніше був завербований «Юрченком».
Поразка, якої зазнав курінь, дуже негативно відбилася на настроях як стрільців, так і населення в Сокальському Закерзонні, тому СБ Воєнної округи «Буг» (Львівщина), якому в той час підпорядковувалися відділи УПА на цьому терені, викликало «Юрченка» для подання звіту. Звернемося до друкованих джерел. У статті Євгена Штендери «Прірви», сотника УПА «Дії УПА на оперативному терені між Сяном і Бугом у 1944-1947рр.», записано: «Після переходу кордону «Юрченка», серед ближче невідомих обставин, схопили більшовики, і він пішов на співпрацю з НКВС. Незабаром на терені появляються погранвійська, підпорядковані Сокальському командуванню погранотряду, і з ними «Юрченко» в мундирі майора (пізніше уже тільки звичайного рядовика)».145  Боячись відповідальності за втрату куреня, «Юрченко» здався органам НКВС. Факт добровільної здачі «Юрченка» підтверджений документально.

Совершенно секретно
ВЫПИСКА ИЗ ДОКЛАДНОЙ ЗАПИСКИ НКВД УССР  N 605/СП СТР. 22.5.45 года
ВХ. N 972/1 26.5.45 года
12.12.44 года в с. Новины Порицкого района Волынской обл. добровольно сдался куренной Левочко Василий Васильевич, по кличке «Юрченко», вместе со своей личной охраной. Он заявил, что накануне прочитал обращение Украинского правительства к населению Западных областей УССР и решил прекратить свою преступную деятельность против Украинского народа.
Верно: Зам. нач. 1 отд. ГУББ НКВД СССР майор госбезопасности Смирнов
05.04.1945 года

Незабаром «Юрченко», як агент НКДБ, вже відкрито появлявся із загонами НКВС – НКДБ у селах Сокальського Закерзоння. «Юрченко» добре знав повстанське підпілля, явочні квартири, зв’язки, криївки і склади на Сокальському Закерзонні і в частині Грубешівського повіту Холмщини. Тому протягом осені 1944 року і зими 1945 року на цьому терені загони НКВС – НКДБ проводять масові облави і терор проти українського населення і повстанського підпілля, яке зазнає великих втрат. Перші облави з наводки «Юрченка» приголомшили населення Сокальського Закерзоння і частково паралізували дію підпілля. НКВС арештувало багато молоді і селян, що активно співпрацювали з підпіллям і яких знав «Юрченко». Серед них НКВС вербує сексотів. Більшість арештованих НКВС випускає на волю разом з примусово завербованими сексотами. Це був перевірений і багато разів випробуваний прийом вербування сексотів.
Микола Водоніс, член ОУН з Мошкова, згадував: «Під час облави в Мошкові бійці НКВС зігнали жителів села до церкви в Шмиткові. «Юрченко» по списках зачитував прізвища селян, яких зразу ж арештовували». Багато з арештованих «Юрченком» вже ніколи не поверталися додому, інші —- через багато років. Майже половину арештованих випускали через короткий проміжок часу, не виключено, що серед них були й сексоти.

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
11:35, 14 жовтня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464