| |
ст. 76
*своїми людьми, лишаючи в бою другий відділ.
Більшовики заатакували зі села ліве крило, на якому був к-р «Крапка» і 1-ий рій підвідділу «Вовки III». За той час командир «Гайда» з ІІ-им і III-ім роєм відступив у ліс і зайняв вигідні становища до оборони. К-р «Крапка» вислав зв’язкових, щоби завернути ІІ-ий рій, і почав дорогою по великому яру відступати до лісу. Більшовики цю групу атакували півколом. Коли група відступила в ліс, не можна було нав’язати зв’язку з командиром «Гайдою», бо між одною а другою групою були вже більшовицькі застави. Під час наступу був поранений стр. «Аркуша» , і він при помочі політвиховника «Гучави» відступив на Сушів. Рой. «Крилатий» з ІІ-им роєм виїхав з лісу, щоб приєднатися до командира «Крапки», але під лісом були вже більшовики, і він відступив назад в ліс, об’їхав його з другої сторони і там шукав дороги в ліс, щоб з’єднатися з рештою відділу. В лісі, ще перед тим, були більшовицькі застави й почали наступати на цей рій.III-ий рій з’їхав у долину і долинами втік до Телятинського лісу і там зробили на краю лісу заставу, думаючи, що туди буде відступати відділ. К-р «Крапка» в лісі потрапив на більшовицьку заставу, відступив дещо взад і зайняв зі своєю групою становища до оборони. На поміч більшовикам прийшли ще частини, які квартирували в Угринові, Корчмині, з погранзастави в Карові і Домашеві, і, правдоподібно, з Томашева, так що їх силу оцінюється від 300-400 людей Більшовики зразу з одної сторони, а опісля зі всіх сторін, почали атакувати відтяті від себе обидві наші групи. Під час першого наступу був поранений рой. 1-го роя «Вовки III» «Роман» і, користаючи з того, що група не була ще окружена з півночі, відступив до с. Сушів. На полю бою з нашого боку лишилося ще 39 людей, які боронилися до год. 17.20 і всі згинули в бою, лише одного більшовики зловили живим і живим забрали одного пораненого.
Наші втрати: 37 вбитих, 2 зловлених, 2 поранених. 9 кулеметів, -решти зброї не обчислено – буде подано окремо. З відділу «Вовки І» впало 5 людей, один зловлений – поранений, один поранений. З відділу «Вовки III» 25 вбитих, один зловлений. З пвд. «Чавса» 7 вбитих.
Втрати ворога докладно не можна подати, бо убитих забрали вночі й розвезли в різні сторони. Пізніше енкаведисти говорили населенню, що мають лише 50 вбитих. Люди підслухали, що мають 143 вбитих.149
У КРИЇВЦІ В ШМИТКІВСЬКОМУ ЛІСІ
В оперативному звіті ТВ «Данилів» за квітень 1946 р. так описано бій в Шмитківському лісі: «Дня 28.4.46 у с. Шмитків квартирувало 3 рої «Вовків ІI»- Як тільки розвиднилося, стійка зауважила, що до села їхали поляки. Наші рої відступили до лісу та поховалися до бункерів. Поляки робили облаву на ліс і знайшли бункер, в якому був скритий ройовий
І роя II чоти «Діброва» з шістьма стрільцями свого роя і п’ятьма стрільцями II роя. Коли поляки почали розкопувати бункер, стр. «Андрюша» вийшов з бункера, хотів стріляти до поляків, та в цю хвилину впав поранений. Його поляки забрали живим. Поляки почали кидати гранати до бункера. Ройовий «Діброва» побачив, що нема виходу, дав наказ стрілятися і застрілився перший. Опісля пострілялися інші після наказу. Стр. «Жук», стріляючи собі в голову, поранив себе тільки, і його, також безпритомного, забрали поляки живим. Трупів забрали поляки до Варяжа і наказали греко-католицькому священикові похоронити їх по закону. Опісля польський майор промовляв до своїх вояків, де сказав; «Oto sa zowlnierze. Nie tak, jak wy od jednego strzalu podnosicie rece do gory». Стрільці, забрані живими, на допитах нікого не видали».150
ЖНИВНА КАМПАНІЯ
Закінчивши виселення, ворог вибрався з терену, й два тижні панував спокій. В першій половині липня 1946 р. почалась нова акція проти УПА, т. зв. «жнивна кампанія». В терен прийшли такі ж сили ВП, що були й під час виселювання, скріплені до того ще внутрішніми військами (УБП), і почали облави в цілому терені, почавши від р. Гучви, і заквартировували по селах в силі від однієї сотні до батальйону; все те — в якій третині сіл. Частина тих залог займалася збором жнив, частина ж діяла проти УПА.
При тому кинено багато робітників із центральної Польщі, але ті, побачивши дію УПА, скоро повтікали з терену, незважаючи на добру винагороду за працю. Тож збіжжя збирали таки наші селяни і польське населення з сусідніх сіл (за порозумінням УПА—ВіН), а лише в декількох селах зібрало саме військо. Населення, яке залишилося після виселення 1946р., допомагає повстанцям, селяни Завишня продали
14 т. зерна й закупили тканини і взуття повстанцям.
|
|
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
