| |
ст. 79
*Сам же терен був так зашахований, що відділи УПА не могли провести ширшої акції проти збору жнив. Все ж основне таки зроблено. Дрібні наші групи постійно підсовуються вночі під ворожі гарнізони й обстрілюють їх, щоб викликати в них стан постійної тривоги. Майже всі ворожі залоги ночами просиджували чи спали в окопах за дротяними проволоками. На станиці ВОП в Тудорковичах і Жужелі, на Гарнізони ВП в Гільчі й Варяжі проведено наступи. У перших трьох випадках ворожих залог не розбито (вони боронились з-поза окопів і мали лише по декілька вбитими; наші втрати — в Гільчі один убитий), але обі станиці ВОП-у перенеслись до Белза, в Гільчі ж спалено скирти державного збіжжя. Куди успішніший був наскок на Варяж, де знищено деякі об’єкти ворога й зліквідовано деяке число ворожих вояків по хатах. Успіх тих дрібніших наскоків УПА настільки вичерпував частини ворога, що той не був спосібний повести серйозного наступу на УПА. Під кінець осени 1946 р. частини ВП вибралися з терену.
До зими 1946 – 1947рр. ішли по стороні УПА гарячкові готування: для зимівлі готовлено криївки по селах і землянки по лісах, бо очікувано нової акції ворога. Криївки по селах мали бути незалежні від населення; найбільшою трудністю було, що наші кадри не були підготовлені до «криївкарської системи» боротьби, далі ж — відчувався брак товщу, щоб поробити запаси на зиму. Та це показалося непотрібним: осінь і зима пройшли спокійно, лише декілька разів ВП й УБП з Грубешева провели облави на деякі села й ліси, причому під час облави на с. Себечів зловлено двох вояків УПА.
Взимку 1946 – 1947 рр. відбулася «акція уявлення» ВіН-у і той, у сусідніх із УПА теренах, перестав діяти.
Восени 1946 р. командування ТВ-ком «Данилів» перейняв сот. Б., шефом штабу став Громовий, а командування відділом «Вовки І» перейняв хор. Яр. Сот. Б. і хор. Яр були прислані з командування Групи «Сян».151
ОСТАННІЙ НАСТУП ПРОТИ УПА НА ЗАКЕРЗОННІ В 1947 РОЦІ
Весною 1947 р. Польща, СССР і Чехо-Словаччина підписали договір про спільну боротьбу проти УПА на українських землях на захід від лінії Керзона. Вже наприкінці зими 1946 – 1947 рр. командування УПА знало про цей договір і про підготову ворога виселити з тих теренів все українське населення,ліквідувати базу повстанців. Тож ранньою весною почалось гарячкове готування до протидії новому наступові ворога, хоч панувало загальне переконання, що виселенню протиставитись не вдасться. Але йшлося про те, щоб позицій не здати без бою: інструкції від Крайового Проводу й від командування групи «Сян» наказували боротися проти виселення.
На спільній нараді командира ТВ-ка, командирів відділів УПА й окружного проводу рішено, що відділи УПА й теренові бойові групи, сформовані в бойові одиниці силою в три-чотири десятки чоловік, рейдуватимуть по терені діяння УПА й по сусідніх польських теренах і всюди тривожитимуть ворога дрібними наскоками. Тією тактикою задумувано змусити ворога розпорошити свої сили в широкому терені і тим самим мати більші вигляди на невловленість, як теж більшу свободу діяння. Та цьому спротивився командир Групи «Сян» і наказав відділам УПА залишитись у терені, спираючись на місцевих лісках і криївках, та звідси перешкоджувати ворогові в виселюванні. Головне — не покидати і населення.
На відтинку Холмщини чехи в цьому наступі участи, само собою, не брали. Допомога ж СССР обмежувалася до того, що сильно скріплено кордон, щоб унеможливити перехід через нього відділам УПА чи дрібним групам повстанців. Тут наступ проти УПА повела сама Польща.
У перших днях червня в терені появилися перші частини ВП, а до тижня тут була вже ціла дивізія. Вони групами, звичайно в силі батальйону, проводять в цілому терені облави на ліси і села, квартируючи в окремих місцевостях по декілька днів, а в деяких селах то й постійно. Число ворожих сил і
|
|
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
