ст. 80

їх тактика не дозволяли навіть зібрати відділи, щоб організувати серйозну протиакцію. Лише в перших днях акції в рейд на польські терени відходить група в силі яких 50 чоловік під командуванням пор. 3. (боївки), а частина підвідділу «Галайда II» йде на Підляшшя. Ця група затримала поїзд у Білгорайському лісі, де й роззброїла охорону штабу дивізії ВП і провела з подорожніми мітинґ, далі повела наступ на містечко Краснобрід , де роззброєно частини ворога й зліквідовано місцеві уряди.
В перших днях акції ми потерпіли поважні втрати: під час облави згинув канцелярист командира ТВ-ка і був поранений сам к-р ТВ-ка Б.; 20. 6. згинув командир відділу «Вовки III» Давид у с. Старгород, а в с. Осердів ворог зліквідував ПО (видавничий осередок пропаґанди). Крім того, в декількох місцях падають криївки з вояками УПА та членами підпілля; вони звичайно стріляються, але були випадки, що люди здавались «в полон». Два з полонених заломились на тортурах і почали «сипати», тож інші вояки втікають з тих криївок, про які ці могли знати: люди переходять в інші криївки, якщо мають такі, або ж самостійно йдуть малими групами в польські терени. Таким чином, на початку цього наступу на УПА відділи «Вовки І» і «Вовки II» були розпорошені й не мали поміж собою зв’язку.
Одночасно ворог грабував і тероризував населення. Десь наприкінці червня почато скрізь виселювати села, залишаючи хіба по декілька родин, а то й нікого. Оминути виселення було неможливо, тож до двох тижнів його закінчено. Одночасно на місце виселених населювано колоністів, здебільше озброєних — ОРМО.
Під час виселювання ворожі групи звернули більшу увагу на саме населення і припинили масові облави, міркуючи зрештою, що наші сили вже вповні розпорошені. Це уможливило підпіллю зорганізуватись і наладнати зв’язки системою «мертвих пунктів». Зразу відчувся брак населення, головно ж важко було здобути розвідку й харчі. Під час виселення відбулося багато сутичок, накинених головно ворогом: вночі ворог розставляв засідки скрізь, де могли появитися повстанці. З нашої ж ініціятиви дрібні групи палили залишені господарства і проганяли колоністів. В другій половині липня
1947 р. проведено наскоки на частини ВП й ОРМО в Угринові, ОРМО в Старому Селі й Річиці і розбито групу ВП біля Угринова, причому вбито 11 вояків ВП. У всіх цих боях командував пор. 3. Одночасно посилено акцію палення сіл і майже з усього терену прогнано колоністів. Вони ще залишилися тільки в тих осередках, що були опірними пунктами ворога, як от Жнятин, Угринів. Поміж кожним з таких боїв проходив тиждень-два, впродовж яких відділи або розпорошувалися в терені, або відходили в Польщу.
Наприкінці серпня 1947 р. частини ВП виселили