ст. 81

решту населення, залишаючи хіба в деяких селах по одній-дві родини; при них майже постійно влаштовуються засідки. ВП отримує нові підкріплення й починає нові ґрунтовні облави на ліси, поля й села, шахуючи одночасно терен системою нічних засідок. Внаслідок цієї нової хвилі наступів падають нові жертви, заскочені в криївках чи лісах. Тоді гине командир «Вовків І» Яр у Лісоцькому лісі, в бою з частинами ВП був смертельно поранений командир «Вовків II» Дуда. Частини УПА під командуванням пор. Зенона зробили засідку на ВП в с. Верещин, вбиваючи яких загинуло шістдесят вояків ворога; з нашої сторони згинув тоді Дуда.
У вересні положення дуже погіршало: відчувався брак харчів, розвідки, постійна погоня ворога, у висліді чого постійно рвалися  внутрішні зв’язки, поодинокі ж групи підпільників і вояків УПА блукали без зв’язку. Правда, бойовий дух не впав, але над усіма зависло питання, що далі - тим більше, що наближалася зима. Впродовж усього серпня зв’язок із керівництвом боротьби на Закерзонні був порваний, і аж у вересні прийшли інструкції: основна маса людей має відійти до УССР і там включитися в лави УПА; в терені мали б залишитися невеличкі групи, при чому хворих слід залеґалізувати; можна вислати групи в західні зони Німеччини. Згідно з тим розв’язано питання людей, достосовуючи ці вказівки до місцевих умов. Із відділами УПА в УРСР терен не мав безпосередніх зв’язків, тож по зв’язку відійшла лише одна група із присланим зв’язковим від командування Групи «Сян». Були сформовані групи з підвідділу «Галайда II»,  здебільше рекрутовані із місцевих, та декілька груп, у складі яких були уродженці земель з УССР. В терені на зиму не лишався ніхто; декілька невеличких груп по 5-10 чоловік перебули зиму в лісах сусідніх польських земель, щоб навесні перейти до УССР або в Західну Німеччину. Восени 1947 р. на захід відійшла тільки одна група
під командуванням командира ТВ «Беркута».
Інша група під командуванням сот. «Прірви»
Євгена Штендери відбула рейд у Східну Прусію. Так закінчилася боротьба УПА в Південній Холмщині (Сокальському Закерзонні). Під час цього останнього ворожого наступу УПА й підпілля мали бл. 80 чоловік вбитими (напередодні виселення в цьому терені було яких 350 вояків УПА і членів підпілля).¹⁵²       До Зброї, Мюнхен, ч. 29-30,1952.
У 1946 році командування ВО «Сян» дозволило повстанцям УПА переселятися зі своїми родинами до УРСР, щоб там підключитися до підпільної боротьби. У боях  із загонами НКВС на Тернопільщині в с. Вовчківці загинули у 1947р. два брати Гої — Володимир і Степан із Завишня. У 1951р.  поліг в с. Шили, Тернопільська обл., стрілець УПА  Гулявський Іван. Багато одружених стрільців УПА, УНС, членів ОУН, виселених до УРСР, легалізуваося і продовжували таємну підпільну роботу.
На теренах Сокальського Закерзоння у 1947 році в криївках ще залишилися повстанці, сім’ї яких не виїхали до УРСР. При допомозі сільських солтисів їм виробляли польські паспорти. На картці паперу (паспорті) стояли печатки гміни і прикордонної застави. Зрадник, агент польської служби безпеки і НКДБ, командир СБ Холмської округи «Зенон» дав вказівку командиру боївки Петришину Володимиру
«Володимку» з Цеблова зібрати у повстанців паспорти, нібито для реєстрації. Коли повстанці готувалися до відходу на Захід в с. Осердів, появилося ВП й оточило під церквою бункер, де знаходився штаб командира куреня Штендери Євгена «Прірви» й підпільна друкарня. В перестрілці загинули три воїни УПА. Подібний випадок трапився в с. Цеблів. Одинадцять повстанців чекали на прихід Лапінського Л. «Зенона», але він не з’явився, а направив польську Службу Безпеки. Більшість повстанців пострілялися. Командир боївки Петришин В. пораненим попав у полон і був страчений 24 жовтня 1947 року. Розкрита «Зеноном», впала криївка в урочищі Помірки біля с. Завишень.¹⁵³  Шість повстанців, щоб не попасти живими в руки поляків, пострілялися.
За завданням польської Служби безпеки провокатор Лапінський Л. «Зенон» організував наприкінці 1940-х – початку 1950 рр. у Польщі фіктивну підпільну організацію ОУН з метою виловлювання українських повстанців, яким вдалося легалізуватися в Польщі. За наводкою «Зенона» у 1950р. польська УБП арештувала у Польщі слідчого офіцера СБ надрайону «Лиман» ІІІ округи ОУН Левосюка Володимира «Романа» з Тудоркович. Переданий радянським органам, він був засуджений на 25 років таборів ГУЛАГу. Не розкриті ще документи всіх карних справ українських підпільників, яких здав зрадник і провокатор «Зенон» Лапінський. Вони чекають на своїх дослідників.
Під час акції «Вісла» усіх підозрюваних у співпраці з українським підпіллям поляки арештовували і  відправляли до концтабору «Явожно». Серед них було багато сокальчан. Протягом 1944-1956рр. було засуджено на кару смерті, померло у в’язницях Польщі майже 60 українців Сокальщини.¹⁵⁴  Але ще не всі імена засуджених на кару смерті і замордованих у польських в’язницях вдалося встановити.
У 1944-1947 роках на Закерзонні (Сокальщині і Равщині), невеликому клаптику України, писалася одна з найтрагічніших сторінок українського народу у ХХ столітті.
Закерзоння вело боротьбу за самостійну Україну, за право жити на рідній землі до осені 1947 року і відбивало наступи польських підпільних відділів