ст. 104

Києва. Видав книгу «Сьогодні про минуле». У 2007р. йому присвоєно звання Герой України.
5 листопада 1968р. повстанець УПА, колишній політв’язень Василь Макух зі села Карова на знак протесту проти окупації і русифікації України на Хрещатику у Києві облив себе бензином і підпалив. Сокальська районна рада направила Президенту України Віктору Ющенку прохання присвоїти Макуху Василю звання Героя України.
У 1953 році арештований агентами НКДБ, організатор молодіжного гуртка ОУН у Тартаківській школі Семенюк Роман з Перв’ятич. За зв’язки з районним проводом ОУН засуджений на 25р. таборів ГУЛАГу. У 1965р. за безпрецедентну втечу з мордовського табору Явас до 25-річного терміну ув’язнення радянський суд додав ще 3р. У таборі відбував покарання із шістдесятниками Василем Стусом, Миколою Руденком. Організатор осередку Української Гельсінської Спілки й Української Республіканської Партії у Сокалі.
Розлуцький Василь, політв’язень і шістдесятник. Вперше був заарештований у 1956р. за розповсюдження націоналістичних листівок та за сфабрикованим службою МДБ звинуваченням у підпалах будинків радянських активістів засуджений на 10р. ВТТ суворого режиму Мордовського табору «Темлагу». Після звільнення продовжував боротьбу з радянським тоталітарним режимом. У 1980-х роках співпрацював з львівськими шістдесятниками братами Михайлом і Богданом Горинями, В’ячеславом Чорноволом, Ярославом Кендзьором. У 1980р. за написання книги «Карпатська повість» засуджений на 3р. ВТТ суворого режиму. Засновник Червоноградської організації НРУ. Видав книгу «Спогади».
За антирадянську діяльність, зберігання націоналістичної літератури, антирадянську агітацію були засуджені у 1960 -1970-х роках на термін від 2 до 7 років мешканці Червонограда Петрушко Володимир, Підгорний Михайло, Цицик Роман.
Багато колишніх політв’язнів, студентів, національно-свідомих громадян у 1960 – 1980-х роках читали і поширювали підпільну літературу, твори «Самвидаву», «Українського вісника», слухали передачі радіо «Свобода», «Голос Америки», «Вільна Європа», готувалися до відкритої боротьби за свободу і незалежність України. І коли настав час, наприкінці 1980-х років, вони очолили осередки Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Української Гельсінської Спілки, Народного Руху України. Вони формували громадську думку і наближали розвал тоталітарного режиму Радянського Союзу.