|
ст. 111
*українське населення підтримувало боротьбу своїх захисників. У цій народній війні сокальчани захищали, перш за все, власне життя, свої родини, домівки, свою землю від іноземних поневолювачів. На місцях, де гриміли бої на три фронти, залишилися тисячі стрілецьких могил, сотні сокальчан поховані на концтабірних цвинтарях без імен і хрестів. В «Поіменних списках»... загиблих і репресованих десятки записів: «дата смерті, місце загибелі і поховання невідомі». Не встановлено місць похованнь багатьох членів ОУН і УПА Сокальщини, вбитих і замордованих в підвалах НКВС – НКДБ у Сокалі, Великих Мостах, Раві-Руській, Львові, Луцьку… Невідомо, де похоронені тіла убитих під час облави повстанців, які енкаведисти забирали до райцентрів на показ до впізнання і на пострах населення.
Ми не знаємо, де могили повстанців куреня зрадника «Юрченка», які загинули в бою із загонами НКВС у Порицьких лісах на Волині, та десятків інших бійців УПА і членів націоналістичного підпілля, що загинули у повстанських криївках. Маємо розшукати місця захоронення героїв і встановити на їх могилах хрести і пам’ятні знаки.
На жаль, нам не вдалося встановити імена всіх убитих і репресованих членів ОУН – УПА, ще є білі плями в історії національно-визвольного руху Сокальщини.
Але все менше залишається живих учасників і свідків тих трагічних подій. Тому місцевим історикам потрібно поспішати, щоб записати спогади, розшукати архівні матеріали про боротьбу українського підпілля на Сокальщині.
ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ДЕРЖАВНЕ ВИЗНАННЯ
Як не парадоксально це звучить, але сьогодні борці за вільну Соборну Українську державу – вояки УПА і члени націоналістичного підпілля у власній, незалежній державі не визнані на державному рівні учасниками бойових дій у Другій світовій війні. Їх досі називають злочинцями, бандитами ті, злочинці, учасники бойових загонів НКВС – НКДБ, які вбивали, мордували у тюрмах і концтаборах борців національно-визвольних змагань, виселяли невинних людей у східні регіони Радянського Союзу.
Вони і досі категорично виступають проти реабілітації і визнання членів ОУН – УПА учасниками бойових дій. Вони мають великі пенсії і пільги. Їх вітають і нагороджують до Дня Перемоги як учасників війни. А їхні злодіяння не вважаються у світі злочином.
То хто ж тоді злочинці і бандити? Чи були бандитами українські націоналісти, які проливали кров на своїй землі?
Дуже правильно сказав свого часу поет Олесь Доріченко у вірші, який комуністична цензура заховала до спецхранів.
Чи той бандит, хто край свій захищає,
Хто за свободу гине у бою,
Хто кулаками ворога стрічає
У рідній хижці, рідному гаю?
Чи той бандит, хто любить батьківщину.
Той, хто колін в покорі не згина,
Той, хто боронить неньку та дитину.
Скажіть мені, яка його вина?
Ні, не бандитами були ви! – Хай долоні
Стискала аж до крові чесна лють,
Бандити ж ті – грабіжники законні,
Яких визвольниками інколи ще звуть.167
У 1997 році громадські активісти зібрали в населених пунктах Сокальського району 39 тисяч підписів за визнання учасників національно-визвольних змагань ОУН – УПА на державному рівні борцями за незалежність України. Але спроба урядової комісії 29 червня 1999р. за круглим столом ветеранів знайти компромісне рішення в оцінці діяльності ОУН – УПА, в ім’я злагоди у суспільстві, не знайшла підтримки. Не здатна прийняти рішення про визнання воїнів УПА учасниками бойових дій сучасна Верховна Рада України.
Складається враження, що примирення між учасниками національно-визвольних змагань і тими, хто боровся проти них, за життя нинішнього покоління досягти не вдасться.
Однак будь-які війни врешті-решт закінчуються миром. І борці за незалежність України будуть визнані учасниками бойових дій у Другій світовій війні і з почестями вшановані. Потрібно покласти край безплідній боротьбі й консолідувати суспільство в турботі про майбутнє України.
|
|