|
|
|
 |
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Книги | Автори
 Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан
|
| |
ст. 113
*ВІЙНА
Наприкінці 1930-х років політична ситуація в Європі загострилася до краю. Німеччина у1938р. здійснила аншлюз Австрії, в 1939р. окупувала Чехословаччину, висунула територіальні претензії до Польщі. Політика «умиротворення» агресора, яку в другій половині 1930-х років проводили уряди Англії і Франції, зазнала краху. Німців не вдалося умиротворити.
У другій половині 1939р. вже було ясно, що наступною жертвою Німеччини стане Польща. Англія і Франція, щоб стримати апетити Німеччини, дали гарантії незалежності Польщі, а після захоплення Албанії фашистською Італією такі ж гарантії дали Греції, Румунії, Югославії.
Англійський уряд після 15 березня змінив курс своєї політики «умиротворення» з метою створити систему колективної безпеки в Європі, яка могла б зупинити війну, що насувалася весною і літом 1939р. У Москві проходили англо-франко-радянські переговори. В той час ще можна було Англії і Франції разом з СРСР зупинити агресію Німеччини.Але радянський уряд вів подвійну гру. Одночасно з переговорами з військовою делегацією Англії і Франції у Москві, радянські урядовці проводили таємні зустрічі з німецькими дипломатами. 23 серпня 1939р. раптово, перервавши переговори про створення оборонного союзу Англії, Франції і СРСР проти фашистського агресора, радянські керівники підписали радянсько-німецький договір про ненапад терміном на 10 років і таємний протокол про розподіл впливів у Європі між Радянським Союзом і Німеччиною. Договір підписали міністр закордонних справ Ріббентроп та голова Раднаркому і Народного комісаріату Іноземних справ В.Молотов. Історики назвали його пактом Молотова-Ріббентропа, а поляки – четвертим поділом Польщі.
Газета «Правда» 2 вересня 1939 року повідомила: «З великим терпінням Радянський уряд вів переговори з урядами Англії і Франції, переслідуючи єдину мету – забезпечення миру в Європі. Товариш Молотов викрив ланцюг інтриг, підступів і прямих провокаторських випадів, до яких вдавалися палії війни для того, щоб завести переговори в глухий кут». Пізніше радянська преса опублікувала промову Гітлера в рейхстазі, що містила антипольські випади і наклепи, а також привітання СРСР з нагоди одночасної ратифікації в Москві й Берліні договору про ненапад. Наведені факти свідчать, що з перших днів Другої світової війни в СРСР точно знали, хто насправді агресор і «палій».
Можливість об’єднання майже всіх західно-українських земель з матір’ю Україною з’явилася після підписання пакту Молотова-Рібентрона, за яким до СРСР відходила територія Польщі по Сян – Віслу – Нарев. На цю лінію і вийшла у вересні 1939 року Червона Армія. Але після підписання 28 вересня 1939 року «Договору про дружбу і кордони» радянські війська повернулися на лінію Керзона, встановлену ще 1920 року: Гродно – Ялівськ – Немирів – Берестя – Дорогуськ – Грубешів – Крилів – західніше Рава-Руської – Пере-мишля до Карпат. По території Сокальщини радянсько-німецький кордон пройшов по р.Західний Буг і р.Солокія. Тобто, Закерзоння, в тому числі західна частина Сокальського повіту, відійшла до німецького окупанта. 173
Україна, в котрий раз, опинилася між «німецьким молотом і московською наковальнею», – за висловом генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука. Україна стала розмін-ною монетою, а пізніше – ареною кровопролитної битви двох хижаків, які прагнули поділити між собою сфери впливу в Європі. Сподівання українського народу включитися в боротьбу проти московських окупантів за відновлення Української державності при підтримці Німеччини не виправдилися. Німецькі нацисти і московські інтернаціоналісти ставили собі за мету підкорити народи Європи, а Україну перетворити на колонію. Наступні події в Європі відкрили справжні плани двох союзників-змовників і непримиренних ворогів.
|
|
|
|
