ст. 114

Після підписання пакту Молотова – Ріббентропа англійський міністр закордонних справ А.Іден записав у своєму щоденнику: «Німецько-радянський пакт означав війну». Через тиждень, 1 вересня 1939р., Німеччина напала на Польщу. 3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Друга світова війна почалася. ЇЇ розв’язали два диктаторські режими – Гітлера і Сталіна. Історики стверджують, що німці змогли розпочати війну тому, що Радянський Союз підписав пакт Молотова –Ріббентрона.
Перед початком німецько-польської війни гонорові поляки в містах проводили збори, маніфестації, кричали, що «nie damu ni patuka, ni guzika!» Але, незважаючи на героїзм окремих військових частин, польська армія під масованими ударами вермахту терпіла поразку за поразкою. Деморалізовані польські солдати відступали на Схід... Серед них, за різними оцінками, в польській армії перебувало  від 100 до 120 тис. українців, а у бойових діях загинуло від 1 до 1,5 тис. українців. ¹⁷⁴  
За два тижні німецькі війська зайняли більшу частину території Польщі. Польський уряд емігрував до Румунії.
Німецька дипломатія домагалася від радянського керівництва вводу військ на територію Польщі, як це було передбачено в таємному протоколі договору від 23 серпня 1939р.
За розсекреченими Орестом Кончак-Городинським документами, оригінали яких знаходяться в Лондонському польському історичному інституті ім. генерала Сікорського, вже 3 вересня 1939р. міністр закордонних справ Німеччини Рібентроп направив німецькому послові в Москві Шелєнбергу телеграму з пропозицією вияснити у В.Молотова справу з входом військ СРСР на територію Польщі. 5 вересня 1939р. В.Молотов відповів, що «радянські війська ввійдуть на територію Польщі у відповідний час «для захисту населення – Західної України і Західної Білорусії», але час цей ще не настав».(документ №33). Відповідь Молотова обурила німців.
У телеграмі Рібентропа до Шелєнберга від 15.09.1939р. вказувалося, що аргументація радянського уряду про введення військ Червоної Армії на територію Польщі  «для захисту українського і білоруського населення від німців», не узгоджується  з договором Молотова-Рібентрона і суперечить приязним радянсько-німецьким відносинам  (документ №33).
17 вересня 1939р., за угодою з німцями,  Червона Армія без оголошення війни перейшла Збруч і вступила на територію Польщі. В той день фактично вступила у війну й Українська РСР – складова частина СРСР. Радянський Союз завдав Польщі, що стікала кров’ю в нерівній боротьбі з німцями, удару в спину. «У середині вересня Польща опинилася в критичному становищі, хоча на східних теренах держави перебувала майже половина боєздатного війська, а німці загрузли в поточній боротьбі з окремими польськими частинами, – писала в книзі «Історія Польщі.1795-1990» Ганна Дильонгова. Вторгення Червоної Армії до польської держави без оголошення війни 17 вересня 1939р. остаточно визначило поразку вересневої кампанії». Воювати на два фронти Польща не могла. То ж Польща була приречена. Польські війська не чинили опору Червоній Армії, але радянські військові частини захопили в полон 11 тисяч польських офіцерів, які у 1941р. були розстріляні солдатами НКВС у Катині під Смоленськом і в Мідному під Харковом. Серед жертв Катині були й українці, зокрема, офіцер Гриньків Ярослав, уродженець Сокаля.
Шляхом опитування жителів Сокальського району встановлено імена 8 загиблих українців, уродженців Сокальщини,  тисячі вояків українців попали в полон до німців і радянських військ. Польща ще не опублікувала поіменних списків загиблих у польсько-німецькій війні. А польські, німецькі і радянські  архіви про полеглих і полонених учасників польсько-німецької війни нам недоступні.
19 вересня 1939 року радянські війська вступили на територію Сокальщини. Військові не знали про таємний «зговір» Сталіна і Гітлера, про нові кордони  між Німеччиною і СРСР, тому в деяких місцях далі  визначеної лінії кордону зайшли солдати Червоної Армії, а в інших – військові частини вермахту. Радянських солдатів, як «визволителів», радісно зустрічали члени і симпатики Комуністичної партії Західної України. Через два тижні Червона Армія відступила за лінію визначеного німецько - радянського кордону по р.Буг і Солокія. І вже члени українських національно-демократичних партій і громадянських організацій будували святкові арки і вітали німецьких «визволителів».Але жорстокість німців і радянських каральних органів НКВС у відношенні до полонених і цивільних українців дуже скоро викликали розчарування у «визволителях».
Обидва «визволителі» – із заходу і сходу – поділили між собою західноукраїнські землі й встановили систему терору і депортацій. Дуже швидко тюрми, радянські і німецькі концтабори заповнилися українськими політв’язнями.
Єдиним позитивним здобутком можна вважати те, що у вересні 1939 року були возз’єднані землі Західної і Великої України, хоч вожді двох тоталітарних держав зовсім не думали про державну соборність України.
Диктатори Сталін і Гітлер всякими доступними методами прагнули перехитрити один одного, дістати від підписаного договору 23 серпня 1939 року якнайбільше вигоди для себе. Одночасно зі спільними військовими акціями  і парадами військ Німеччини та СРСР у Бресті та Львові,