| |
ст. 117
*списки полонених, пропалих безвісти. Військові комісаріати не вели обліку військовополонених червоноармійців.Одна з найбільших трагедій Другої світової війни для тих солдатів Червоної Армії, які пропали безвісти або перебували у німецькому полоні, в тому, що вони, за розпорядженням Сталіна, були викреслені зі списку захисників Батьківщини. Їх вважали зрадниками й засуджували до розтрілу або засилали до ГУЛАГу. До їх сімей органи радянської влади ставилися з підозрою. Сім’ї пропалих безвісти і полонених солдатів Червоної Армії не отримували допомоги від державної влади. Їх імена були невідомі громадськості або несправедливо забуті.184
Великі табори для радянських військово-полонених німці облаштували у Рава-Руській, Холмі (100 тис. полонених),Володимир-Волинську, в «Цитаделі» у Львові. Полонених тримали в таборах під відкритим небом, в холоді й голоді. У Володимир-Волинську загинуло 25 тис. військовополонених (тільки за зиму 1941-1942рр. – 7-8 тисяч). 185 Громадські організації Сокальщини збирали харчі, одяг, медикаменти для військовополонених у Володимир-Волинську, Холмі, Раві-Руській. Деякі сім’ї викупляли своїх рідних з полону. Німці на початку війни відпускали з полону місцевих українців. Серед відпущених німецьких військовополонених були й уродженці Сокальщини. Визволені військовополонені були повторно мобілізовані у 1944р. в ряди Червоної Армії або опинилися в лавах Української Повстанської Армії
Трагічно склалася доля уродженців Сокальщини, мобілізованих до Червоної Армії у 1939-1941рр. Переважна більшість з них загинули, померли від ран, пропали безвісти або потрапили в полон у1941р. Про це свідчать дані таблиці 4 «Військові втрати Сокальщини в Другій світовій війні у 1939-1945рр». У 1942-1943рр. загинуло лише 24 чол., померло в полоні – 10 чол., померло від ран – 4 чол., пропали безвісти – 12 чол. Рідко хто із сокальчан, мобілізованих у 1939-1941рр., дожив на фронті до 1945р. 186
Вина за поразки і важкі втрати Червоної Армії у 1941-1942рр. лежить на невмілому керівництві Верховного Головнокомандуючого Й.Сталіна і начальника Генерального штабу (у 1941р.), заступника Верховного Головнокомандуючого Г.Жукова. Сьогодні слід прямо сказати, що ні Радянський Союз, ні його збройні сили не були готові до війни з гітлерівським третім рейхом. 187
Міфи радянської пропаганди
Після війни радянська пропаганда, щоб оправдати ганебні поразки й колосальні людські втрати частин Червоної Армії на західному кордоні у перші дні радянсько-німецької війни, створювала міфи про героїчну боротьбу прикордонних застав Моріна, Лопатіна, про довготривалий опір німецьким військам гарнізонів дотів, побудованих вздовж річок Сян і Західний Буг. До створення легенд про героїчний подвиг прикордонників, солдатів укріплених дотів залучали письменників і журналістів.
У Сокальському районі міф про героїчну оборону 13-ї застави, «грозной крепости на Бугом», створив російський письменник-фантаст Володимир Бєляєв. Двоповерховий будинок польських осадників Прохири і Брожика, в якій до війни розміщувалася 13-а прикордонна застава Олексія Лопатіна, автор «документальної» повісті «Граница в огне» перетворив на «грозную крепость над Бугом». Інформацію про оборону 13-ї застави, без критичного аналізу, передрукували з повісті В.Бєляєва автори солідної книги «Безсмертя. Книга пам’яті України, 1941-1945», які претендують на правдиве висвітлення подій Другої світової війни. У книзі «Безсмертя...» записано: «Майже все західне прикордоння, залишене напризволяще, мужньо захищало свою землю. Протягом сімнадцяти днів оборонялися бійці 13-ї прикордонної застави на чолі з лейтенантом Олексієм Лопатіним поблизу с.Скоморохи Львівської області. Меморіал (монумент і 57 імен на могилах полеглих воїнів) споруджено тут у 1961 році. 20 лютого 1954р. заставі присвоєно ім’я її командира, який 18 грудня 1957р. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 188 Серед захисників 13-ї застави, якою командував лейтенант О.Лопатін, були його рідна мати та вірна дружина Анфіса, а також дружини прикордонників Євдокія Гласова та Євдокія
|
|
Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
