|
ст. 122
*механізовану групу генерала В.Баранова, а 17 липня – 1-7 гвардійську армію генерала М.Катукова. Вони з ходу форсували Західний Буг і зайняли Кам’янку-Струмилову і Буськ (18 липня), замкнувши кільце оточення німецького угрупування під Бродами з півночі, північного заходу і заходу. Прорив у львівському напрямку проходив у більш складній і напруженій обстановці. Особливо запеклі бої розгорнулися на всьому фронті 60-ї і 38-ї армій.
Німці ввели 15 липня у місцях прориву всі тактичні резерви: 1-у і 8-у танкові дивізії і 14-у піхотну дивізію СС «Галичина»... Німецьке командування розпочало масові контрудари. Їм на деяких ділянках вдалося потіснити радянські війська на 3-8 км.205
Щоб виправити становище, штурмовою авіацією та артилерією було завдано потужних ударів по танковому угрупуванню гітлерівців. 15 липня бомбардувальники і штурмовики 2-ї повітряної армії здійснили близько 2 тисяч літако-вильотів... Контрудар ворога було відбито. В прорив введено 3-ю гвардійську танкову армію генерала П.Рибалка»,– згадував І.Конєв.
Всі спроби німців закрити прориви радянських військ не мали успіху. 22 липня, після чотириденних запеклих боїв, бродівське угрупування німців припинило своє існування. 206 В пекельному Бродівському котлі «вогню і заліза», вже на другий день наступу, опинилася єдина резервна піхотна частина німців – українська дивізія «Галичина», яка ще не брала участі в боях.
Дивізія «Галичина»
«Весною 1944 року вишкіл дивізії добігав кінця і наближався вимарш на фронт. Довго вважали німці, де і як вжити дивізію... Врешті вирішили кинути дивізію на відтинок фронту коло Коломиї... Наші штафети пішли до Головного командування УПА. Нас повідомлено, що командування УПА висилає в ті околиці два курені, щоб в потребі допомогти Дивізії перейти повним складом до УПА. З кінцем червня почали котитися транспорти дивізії на схід, і в час їзди, вже аж у Львові, прийшов наказ про зміну напрямку. Дивізія вивантажується в Ожидові і займає спершу другу оборонну лінію на відтинку Бродів та стає резервою корпусу»207, – згадував сотник, член ОУН Богдан Підгайний.
Зміна маршруту мала вирішальне значення. Дивізія, без досвіду бойових дій, не зумівши зв’язатися з більшими відділами УПА, зразу, за неповних два тижні, після прориву фронту радянськими військами під Бродами, 13 липня 1944р. була оточена і розбита разом з німецькими військами. В критичний момент дивізія залишилася без командира. Генерал Фрайтаг виїхав з розташування дивізії до штабу ХІІІ корпусу.
Оточений під Бродами ХІІІ німецький корпус пробився на південь. Відступ німців прикривала дивізія «Галичина», яка найдалі знаходилась на півночі брідського котла. Через вузький коридор, шириною 100-200 метрів, який вдалося розширити, рештки дивізії і ХІІІ корпусу з боями, прориваючи одне кільце за другим, під обстрілом гармат, танків й бомбардуванням авіації виходять біля Золочева (між Княжим і Ясенівцями) з оточення. Рештки дівізії «Галичина» в кількості 1,5-2 тис. вояків разом з залишками німецьких частин ХІІІ корпусу зібралися в районі Самбора.208 Дивізія отримала наказ переміститися в район Ужгорода-Мукачева.
Важкі, непомірні втрати понесли вояки дивізії. «Маючи 11 тис. вояків, в котлі вона втратила 7 тис. бійців і старшин. З них найбільша частина загинула (біля 4 тис. вояків) або попала в більшовицькі руки»,- писав у статті «Бій під Бродами» начальник штабу дивізії німецький майор В.Гайке. Поважне число
|
|